15 березня 2007 р.
№ 20-3/103
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року
у справі № 20-3/103
за позовом
Приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" (далі -Підприємство)
До
Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі -Фонд)
Про
Спонукання до укладення договору оренди
за участю представників:
позивача -не з'явилися;
відповідача -не з'явилися;
встановив:
Підприємство звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача про спонукання укласти договір оренди нежилого приміщення загальною площею 32,0 м2 по вул. В.Морська 50 в м. Севастополі на новий строк на тих же умовах з посиланням на п. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 6 червня 2006 року (суддя Гоголь Ю.М.) у задоволені позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що договір від 7 лютого 2003 року, укладений між Управлінням з питань комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та Підприємством є пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про спонукання до укладення договору оренди.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року (судді Сотула В.В., Гонтар В.І., Прокопанич Г.К.) резолютивна частина рішення господарського суду м. Севастополя від 6 червня 2006 року залишена без змін, проте змінено мотивувальну частину.
Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 7 лютого 2003 року між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та Підприємством (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 13-03 (далі -Договір).
Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 32,0 м2 (далі -Об'єкт оренди),яке розташовано за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 50 (п. 1.1 Договору).
Актом від 7 лютого 2003 року сторони підтвердили прийом -передачу орендованого майна.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання та до 29 грудня 2005 року.
Згідно п. 7.2 договору, зміна договору та його розірвання проводиться за наявності згоди обох сторін. Зміни та доповнення до договору розглядаються сторонами у місячний термін.
29 березня 2005 року (вих. № 37), 2 грудня 2005 року (вих. № 90) Підприємство повідомило Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації про бажання продовжити строк договору оренди на 15 років.
Міською комісією по оренді комунального майна було прийнято рішення № 62 від 6 грудня 2005 року про проголошення конкурсу на оренду державного приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 50. Вказане рішення прийнято згідно з пунктом 6 Порядку проведення конкурсу по визначенню орендаря комунального майна, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 341 від 12 листопада 2002 року.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач з вимогами про розірвання договору та виселення позивача з займаного приміщення до суду не звертався.
Після закінчення строку дії договору оренди, позивач фактично продовжував користуватися орендованим майном, сплачував орендну плату, а відповідач приймав орендні платежі.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору оренди, то за відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до частини першої статті 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", положеннями яких обґрунтована оскаржена постанова, орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.
Задовольняючи позов та підставно пролонгуючи спірний договір, місцевий господарський суд встановив намір відповідача передати об'єкти оренди іншим особам.
Місцевим господарським судом дано повну оцінку обставинам справи та підставно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В порушення вимог ст.ст. 43, 105 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд не спростував доводів суду першої інстанції, неправильно застосував закони та інші нормативно-правові акти.
Відтак, скасування рішення місцевого господарського суду в частині пролонгації договору є не обґрунтованим та безпідставним.
За таких обставин, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року у цій справі підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Севастополя від 6 червня 2006 року - залишенню в силі, як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року у справі № 20-3/103 скасувати.
Рішення господарського суду м. Севастополя від 6 червня 2006 року у справі № 20-3/103 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук