Номер провадження 2/2603/582/12
Справа №2-78/12
Іменем України
09 квітня 2012 року Деснянський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Зотько Т.А.
при секретарі Самойловій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Дмитрівни, 3-особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання заповіту недійсним та поновлення строку на подання заяви про прийняття спадщини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання заповіту недійсним та поновлення строку на подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 в період з 27.01.1973 року по 18.10.1977 року, але з метою отримання житлової площі ними було прийнято рішення про розлучення, проте вони продовжували проживати однією сім"єю, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет. ОСОБА_4 після смерті її матері успадкувала індивідуальний житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у Київській області, Білоцерківському районі, с. Блощенці, вул. Калініна, 31. Крім того, ОСОБА_4 було отримано кооперативну квартиру № 56, що знаходиться у м. Києві по просп. Маяковського, 4, яка належала їй на праві власності. 29 листопада 2002 року ОСОБА_4 склала заповіт за реєстровим номером № 1-4735 на його ім'я, в якому зазначила, що все належне їй майно після її смерті буде належати саме йому. Після смерті ОСОБА_4, під час звернення до нотаріальної контори йому стало відомо про існування ще одного заповіту (реєстровий № 8-1761), складеного його колишньою дружиною ОСОБА_4 під час перебування в лікарні на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Під час ознайомлення зі спадковою справою, зокрема із заповітом за реєстровим № 8-1761 у нього виникли сумніви з приводу дійсності підпису у заповіті його колишньої дружини. Оскільки він не згоден з вказаним, вважає заповіт підробкою, оскільки під час складання заповітів ОСОБА_4 хворіла на онкологічне захворювання, а тому за станом свого здоров"я не могла прибути до нотаріальної контори та підписати вказаний заповіт, він вважає, що вказаний заповіт суперечив її внутрішній волі тому і не міг бути нею укладений, а тому він змушений звертатись до суду з вказаним позовом.
В ході розгляду справи судом було замінено процесуальне становище П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори з відповідача на 3-особу та залучено до участі у справі юридичну особу Головне управління юстиції у м.Києві, як представника П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори.
У судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зазначили суду, що 05 вересня 2003 року померла колишня дружина позивача - ОСОБА_4, якій на праві власності належав індивідуальний житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у Київській області, Білоцерківському районі, с. Блощенці, вул. Калініна, 31 та квартира № 56, що знаходиться у м. Києві по гір. Маяковського, 4. Позивач зазначив суду, що ОСОБА_4 в останні роки свого життя перебувала в важкому стані та хворіла на тяжку хворобу, постійно перебувала на стаціонарному лікуванні у медичних установах. Позивач та його представник вважали, що заповіт за реєстровим № 8-1761 не підписувався колишньою дружиною позивача, і є таким, що суперечить її внутрішній волі, а тому не міг бути нею укладений, а тому вони просили суд визнати його недійсним.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_6 не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначили суду, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, а заповідальне розпорядження ОСОБА_4 є таким, що відповідало її волі, її волевиявлення було вільним. Крім того, останні стверджували, що ОСОБА_4 у момент складання заповіту усвідомлювала значення своїх дій щодо призначення їх своїми спадкоємцями, а також могла керувати своїми діями та власноручно підписувала заповіт, про що засвідчила державний нотаріус. При цьому відповідачі пояснили, що на момент укладення спірного заповіту, ОСОБА_4 дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні, однак вона в день складання заповіту, попросила їх приїхати, вони всі разом поїхали до нотаріальної контори де померла і склала заповіт, а тому підстав для задоволення позову жодних немає.
Представник Головного управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з'явився, про розгляд справи управління повідомлене судом належним чином, за таких обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника Головного управління юстиції у м. Києві.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими у повному обсязі та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що 05.09.2003 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 6).
В період часу з 27.01.1973 року по 18.10.1977 року позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з померлою ОСОБА_4, що не заперечували сторони по справі.
Як встановлено судом, за життя ОСОБА_4 29.11.2002 р. склала заповіт на ім'я ОСОБА_1 на все своє майно, (а.с. 11).
Після смерті ОСОБА_4 позивач звернувся до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де йому стало відомо про те, що ОСОБА_4 при житті склала заповіт від 07.08.2003 року на ім"я своїх сестер ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на все своє майно в рівних долях кожній, (а.с. 10).
Згідно довідки Київського міського онкологічного центру, під час складання заповіту ОСОБА_4 хворіла на онкологічне захворювання, перебувала у відділенні онкологічної, де одержувала курс променевої терапії з 31.07.2003 р. по 18.08.2003 р. (а.с. 9).
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених'ст.61 цього Кодексу.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Позивачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, з посиланням на той факт, що померла ОСОБА_4 за станом свого здоров'я не могла підписувати заповіт на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.08.2003 р..
Відповідно до висновку експерта №11286/11-32 від 20.02.2012р. судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_4 у рядку "підпис" у двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.08.2003 р. виконані самою ОСОБА_4, а не іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 (а.с. 125-127).
Таким чином, суд, оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 не знайшли свого обґрунтування у судовому засідання, та спростовуються висновком експерта №11286/11-32 від 20.02.2012р. судово-почеркознавчої експертизи, а тому не підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 169 ч.4, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст.215, 1233, 1247 ЦК України, суд -
ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання заповіту недійсним та поновлення строку на подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: