21 лютого 2007 р.
№ 19/67/06
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
ДП “НАЕК “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області
на постанову
від 28.09.2006 р. Запорізького апеляційного господарського суду
та рішення
від 22.05.2006 р. господарського суду Запорізької області
у справі
№ 19/67/06 господарського суду Запорізької області
за позовом
ДП “НАЕК “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області
до
ВАТ “Дніпроенерго», м. Запоріжжя
про
стягнення 12 275,56 грн.
в судовому засіданні взяв участь представник:
позивача
Іванова Н.М., довір.
ДП “НАЕК “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» звернулося до суду з позовною заявою до ВАТ “Дніпроенерго» про стягнення 12 275,56 грн., з яких 8 290,04 грн. заборгованості по комунальним платежам, 784,74 грн. суми 3 % річних, 3 200,78 грн. витрат від інфляції та 240,76 грн. судових витрат у справі.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р. (суддя Даценко Л.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2006 р. (судді: Кричмаржевський В.А. -головуючий, Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р. -без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2006 р. і рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
На думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. 105 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціям, між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання комунальних послуг № 3 від 27.01.2000 р., відповідно до умов якого позивач був зобов'язаний надати відповідачу (споживачу за договором) комунальні послуги (електроенергія, каналізація, теплоенергія, гаряче водопостачання), а відповідач був зобов'язаний своєчасно оплатити надані йому комунальні послуги згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 3.1 договору до обов'язків відповідача належить здійснення оплати за надані комунальні послуги відповідно до виставленого рахунку позивача не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним за встановленими тарифами.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що позивач виставив відповідачу рахунок на оплату наданих у жовтні 2002 р. послуг на суму 23 005,14 грн. (а.с. №15).
В свою чергу відповідач платіжним дорученням від 28.01.2003 р. № 1375 (а.с. №16) перерахував на рахунок позивача суму у розмірі 100 417,68 грн., згідно з призначенням платежу за комунальні послуги за договором № 3 від 27.01.2000 р. та за договором № 141х-2000 від 01.01.2001 р.
В подальшому відносини сторін за договором про надання комунальних послуг № 3 від 27.01.2000 р. припинилися.
Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач не довів суду наявність заборгованості відповідача перед ним за договором про надання комунальних послуг № 3 від 27.01.2000 р.
Колегія суддів зазначає, факт неоплати наданих послуг повинен підтверджуватися первинними документами: платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків, а не актами звірки взаємних розрахунків.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання позивача на акти звірки взаємних розрахунків не можуть слугувати відповідним доказом.
Доводи позивача в касаційній скарзі щодо спростування цих висновків суду не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги. В силу імперативних норм ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права спростовувати обставини справи, встановлені попередніми судовими інстанціями, а також здійснювати переоцінку доказів.
При цьому, порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного та всебічного розгляду всіх обставин справи колегією суддів не вбачається.
Посилання в касаційній скарзі на порушення судами ст. 625 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки суми індексу інфляції та трьох процентів річних не підлягають стягненню у зв'язку з відмовою у стягненні основної суми заборгованості.
За таких обставин справи, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваних судових рішень вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для їх зміни або скасування.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 33, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ДП “НАЕК “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2006 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р. у справі № 19/67/06 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
Н.Г. Ткаченко