27 лютого 2007 р.
№ 102/17-05/20
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційну скаргу
Українського фінансово-промислового концерну "УФПК"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року
по справі
№ 102/17-05/20-06 Господарського суду Київської області
за позовом
Українського фінансово-промислового концерну "УФПК"
до
Закритого акціонерного товариства "Комгрі"
про
стягнення 5222187,62 грн.
За участю представників сторін:
від позивача:
Бєлкін Л.М. -дов. №02/125 від 27.06.2006 року
від відповідача:
не з'явився
Ухвалою від 29.01.2007 року колегії суддів Вищого господарського суду України, касаційна скарга Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий - Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був призначений на 20.02.2007 року.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з лікарняного, справа № 102/17-05/20-06 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
В судовому засіданні 20.02.2007 року у колегії суддів Вищого господарського суду України була оголошена перерва до 27.02.2007 року, про що представники сторін (позивача та відповідача) були повідомлені.
Представник відповідача в судове засідання 27.02.2007 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Оскільки Вищим господарським судом України явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.
В судовому засіданні 27.02.2007 року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Комгрі" про стягнення 5 222 187 грн. 62 коп. згідно договору № 1-А купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2002 року, в тому числі 4 212 000 грн. основного боргу, 226 755 грн. 62 коп. 3% річних, 783 432 грн. інфляційних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2006 року (суддя Іваненко Я.Л.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року (головуючий суддя Зеленіна Н.І., судді Фаловська І.М., Швець В.О.), в задоволенні позовних вимог Українському фінансово-промисловому концерну "УФПК" відмовлено повністю.
Справа розглядалася вдруге.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати у зв'язку з порушенням судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" задовольнити повністю.
В поясненнях на касаційну скаргу, які розцінені Вищим господарським судом України як відзив на касаційну скаргу, Закрите акціонерне товариство "Комгрі" повністю заперечує підстави скасування судових рішень та просить касаційну інстанцію залишити в силі постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року, а касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 27.12.2002 року між Українським фінансово-промисловим концерном "УФПК" (далі - позивач, за договором продавець) та Закритим акціонерним товариством "Комгрі" (далі - відповідач, за договором покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 1-А (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти і оплатити 2808 простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства "Комгрі", загальною вартістю 4 212 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним за договором купівлі-продажу цінних паперів № 1-А від 27.12.2002 pоку, який не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, виконані зобов'язання щодо передачі відповідачу 2808 простих іменних акцій ЗАТ "Комгрі" загальною вартістю 4 212 000,00 грн. Після цього реєстроутримувачем - ТОВ "Укрреєстр" внесено відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ "Комгрі" по перереєстрації переходу права власності на 2808 акцій від позивача до відповідача, а відповідачем отримано сертифікат на вказану кількість акцій.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач до продажу спірних акцій відповідачу придбав ці акції у ЗАТ "Комгрі" за договором №8/10-01 від 08.10.2001 pоку, але не здійснив їх оплату, у зв'язку з чим не мав права здійснювати їх подальший продаж, а зарахування акцій на особовий рахунок позивача у системі реєстру до повної оплати ним акцій не має правового значення, оскільки відбулося з порушенням встановленого законом порядку.
Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2005 ро43 по цій справі та скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 15.12.2005 року зобов'язав під час нового розгляду встановити серед іншого, чи повністю виконав позивач обов'язки за спірним договором та чи належали йому на праві власності акції, які були предметом купівлі-продажу за спірним договором.
Згідно з ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання вимог постанови касаційної інстанції, під час нового розгляду місцевий суд та апеляційний господарський суд дослідили наявні в справі докази, та дійшли висновку, що на момент зарахування реєстратором - ТОВ "Сервіс-реєстр" на рахунок позивача акцій, придбаних останнім за договором № 8/10-01 від 08.10.2001 року, відповідач будь-яких розпоряджень щодо зарахування цінних паперів на особовий рахунок позивача реєстратору не надавав.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинного на час проведення спірних операцій) акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.
Абзацом 2 п. 6.6 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням № 60 від 26.05.1998 року Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, передбачено, що на рахунок власника зараховуються тільки сплачені іменні цінні папери за інформацією з журналу обліку розміщення. Цінні папери, на які особа підписалася, але не сплатила, зараховуються на особовий рахунок емітента. Підставою для зарахування сплачених цінних паперів на особовий рахунок власника є розпорядження емітента та запис в журналі обліку розміщення.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" власник цінних паперів -особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
На підставі цього судами першої та апеляційної інстанцій був зроблений висновок про те, що зарахування акцій на особовий рахунок позивача у системі реєстру відбулося з порушенням встановленого законодавством порядку.
Також на виконання вказівок суду касаційної інстанції під час нового розгляду було встановлено, що в п. 3.1.1 та п. 3.2.1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2002 року № 1-А сторонами досягнуто домовленості про спосіб приймання-передачі акцій, що оформлюється відповідним актом. Будь-якого акта, яким підтверджується передача спірних акцій за договором № 1-А від 27.12.2002 року позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України, ані місцевому господарському суду, ані апеляційній інстанції не представлено.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що позивачем належним чином не доведено дотримання порядку набуття ним права власності на спірні акції, а також виконання ним зобов'язань, передбачених договором № 1-А від 27.12.2002 року.
Саме по собі укладання договору не породжує у сторін прав за таким договором, якщо ними не виконані зобов'язання, передбачені договором і приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Твердження заявника касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, які визначають належність та допустимість доказів, обов'язок доказування тощо, судом касаційної інстанції відхиляється, оскільки суд першої та апеляційної інстанції розглянув спір згідно з приписами ст. 43 ГПК України щодо повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, а також виходив з обов'язковості приписів постанови касаційної інстанції, як це передбачено ст. 11112 ГПК України.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, згідно установчих документів ЗАТ "Комгрі", частка позивача у статутному фонді ЗАТ "Комгрі" складає 4912 акцій.
Судом першої та апеляційної інстанції вірно відхилені доводи позивача про правомірне володіння 4912 простими іменними акціями ЗАТ “Комгрі» станом на день укладення спірного договору (27.12.2002р.), виходячи з руху акцій по особовому рахунку позивача. Так, на особовому рахунку позивача, як зазначено в постанові апеляційного господарського суду, обліковується 4912 акцій, а відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд прийшов до цілком вірного висновку, що позивач на момент укладання договору № 1-А, тобто до 27.12.2002 pоку, повинен був повністю оплатити свою частку в статутному фонді ЗАТ "Комгрі".
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протягом 2003 року позивач продовжував здійснювати внески до статутного фонду при його незмінній частці в статутному фонді товариства і незмінному розмірі самого статутного фонду, що вбачається з виписки КБ "Експобанк" за 21.03.2003 pоку, виписки КБ "Експобанк" за 06.03.2003 pоку, акту приймання-передачі проектно-кошторисної документації до статутного фонду ЗАТ "Комгрі" від 08.09.2003 pоку, акту передачі майна до статутного фонду ЗАТ "Комгрі" від 08.09.2003 року.
Отже, згідно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій документів, позивачем здійснювались внески до статутного фонду товариства, тобто, що визнається касаційною інстанцією, відбувалась оплата емітованих товариством акцій, на які і підписався позивач, а не придбання ним акцій у акціонерів, що свідчить про те, що на момент укладання договору № 1-А, а саме станом на 27.12.2002 року, позивачем не було повністю оплачено його частка в статутному фонді ЗАТ "Комгрі".
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено апеляційною інстанцією, у зв'язку з відчуженням відповідачу 2808 акцій на особовому рахунку позивача в системі реєстру власників іменних цінних паперів обліковується 2104 акцій. Натомість, згідно відповіді реєстратора - ТОВ "Укрреєстр" від 11.04.2006 року № 3/52 на запит відповідача від 06.04.2006 року № 24/06, станом на 07.04.2006 року на особовому рахунку позивача обліковується 3246 акцій.
Вказані обставини, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, свідчать про необґрунтованість наведених позивачем доказів про відчуження ним відповідачеві 2808 акцій.
Інші доводи, викладені Українським фінансово-промисловим концерном "УФПК" в касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених господарськими судами обставин справи.
Оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку про відмову позивачу в позові, а тому підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2006 року та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року по справі № 102/17-05/20-06 немає.
Отже, касаційна скарга Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" задоволенню не підлягає.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п. п. "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року (зі змінами та доповненнями), ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв, що подаються до господарських судів, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Згідно п. п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року зі змінами "Про державне мито" із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а" пункту 2 статті 3 в редакції Закону № 2505-IV І від 25.03.2005 року, який набув чинності з 31.03.2005 pоку).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Скаржник в касаційній скарзі оскаржує рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції в повному обсязі, тобто оспорювана сума становить 5 222 187 грн. 62 коп. Сума державного мита, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги, складає 12 750 грн. 00 коп.
Доводи заявника про необхідність обчислення мита в розмірі 50% від сплаченої під час подачі позову є помилковими, оскільки за своїм змістом державне мито є обов'язковим збором, який справляється за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами (ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування», ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито»). Отже, обчислюватися державне мито повинно в момент сплати за вчинення цих юридично значимих дій. Подача заявником касаційної скарги є самостійною дією, яку він вчиняє на власний розсуд, без безпосереднього зв'язку з іншими діями в справі.
Оскільки позивачем при поданні касаційної скарги сплачено лише 850 грн. державного мита, що підтверджується квитанцією №0315 від 13.10.2006 року, в доход державного бюджету України підлягає стягненню з Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" 11 900 грн. 00 коп. (12 750 грн. - 850 грн.) державного мита за розгляд касаційної скарги у даній справі.
Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року по справі № 102/17-05/20-06 та рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2006 року по справі № 102/17-05/20-06 залишити без змін.
Стягнути з Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" в доход державного бюджету України державне мито в сумі 11900 грн. за розгляд касаційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова