28 лютого 2007 р.
№ 14/293
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С., ( головуючого )
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу
Акціонерного банку “Український комунальний банк» в особі Сєвєродонецької філії
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 року
у справі за позовом
Приватного підприємства “Секьюріті бізнес компані»
до
Акціонерного банку “Український комунальний банк» в особі Сєвєродонецької філії
про
стягнення збитків,
У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 10 350,14 грн., які складаються із заборгованості в сумі 8 214,40 грн. і пені в сумі 2 135,74 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором від 06.10.2005 року з оплати за надані послуги охорони майна.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.2006 року позов задоволено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Судове засідання 13.12.2006 року не відбулося у зв'язку хворобою судді Вовка І.В., і розгляд справи призначено на 24.01.2007 року.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 14.02.2007 року та 28.02.2007 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 06.10.2005 року між сторонами було укладено договір про охорону об'єкту, згідно умов якого позивач (охорона) зобов'язався здійснювати охорону майна, вказаного в актах опису та арешту майна (з доповненнями) від 03.10.2005 року та 06.10.2005 року, виданих державним виконавцем ВДВС Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області Ткачук Ю.О. (ці акти є невід"ємною частиною договору), а відповідач (замовник) -проводити оплату послуг із розрахунку 5,6 грн. (без ПДВ) за 1 годину праці одного співпрацівника охорони.
За п.2.3 відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату у розмірі 2 000 грн. (без ПДВ) щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця, у випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно п.2.4 договору остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів на підставі виставленого охороною (позивачем) рахунку після підписання сторонами акту виконаних робіт (послуг), який є невід"ємною частиною договору.
За актом №ОУ-0000487 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.05.2006 року, який складений сторонами, послуги з охорони були надані виконавцем з 01.05.2006 року до 19.05.2006 року, та їх вартість становить 10 214,40 грн.
В акті зняття з охорони і передачі майна від 19.05.2006 року сторонами зазначено про відсутність 14 тонн насіння соняшника.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача збитків, які складаються із заборгованості і пені в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з оплати за надані послуги охорони майна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, суди обох інстанцій не з"ясували умов укладеного між сторонами договору щодо встановлення ним строку виконання зобов'язання замовником з оплати за надані послуги за заявленими вимогами та не навели цим обставинам правової оцінки.
До того ж, апеляційний господарський суд, застосувавши до спірних правовідносин ч.2 ст.530 ЦК України, погодився і з висновком суду першої інстанції про встановлення договором такого строку, не усунувши цих суперечностей.
При цьому, не звернувши уваги на висновок суду першої інстанції про виникнення у відповідача зобов'язання з оплати протягом 3-х банківських днів після одержання рахунку від позивача, який зроблений без з"ясування цих обставин і без наведення їм правової оцінки, апеляційний господарський суд не навів такому висновку ніякої оцінки.
Разом з цим, суди не перевірили доводів відповідача про неналежне виконання зобов'язання позивачем з надання послуг з охорони та не навели правової оцінки відхилення цих доводів.
Водночас, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги охоронця майна задоволені, в іншій постанові про скасування ухвали місцевого господарського суду, якою повернуто зустрічну позовну заяву замовника про стягнення збитків, апеляційний суд зазначив про пов'язаність первісного та зустрічного позовів.
У той же час, суди не з"ясували правової природи договору, який є підставою позову, та не навели норм матеріального права, що регулюють дані правовідносини, а звідси, не встановили дійсних прав і обов'язків сторін щодо предмету спору.
Окрім того, судами не було з'ясовано правових підстав і змісту позову про стягнення збитків із замовника та не перевірено обґрунтування розрахунків розміру заявлених вимог, і не наведено розрахунків, з яких виходив суд задовольняючи грошові вимоги.
За таких обставин, прийняті судові рішення попередніх інстанцій не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Акціонерного банку “Український комунальний банк» в особі Сєвєродонецької філії задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 року та рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2006 року скасувати, і справу № 14/293 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук