Провадження №2-4867/15
у справі №760/10673/15-ц
04 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Кучерині Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Держекоінвест» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, сум відшкодування витрат у зв'язку з службовими відрядженнями, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
02.06.2015 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, який мотивує наступним.
На підставі наказу від 01.11.2012 № 77-к він був прийнятий на роботу до ДП «Держекоінвест» на посаду провідного інженера виробничого сектору виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва та проектів цільових екологічних інвестицій, та був переведений на посаду заступника начальника виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва та проектів цільових екологічних інвестицій відповідно до витягу із наказу від 02.12.2013 № 151/1-к.
Наказом від 07.10.2014 №71-к його звільнено з вказаної посади відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Після звільнення з займаної посади відповідач не провів з ним остаточного розрахунку та має заборгованість по виплаті заробітної плати, яка за період з 16.05.2014 по 15.10.2014 складає 28'215, 36 грн.
Крім того зазначає, що після звільнення відповідачем не було йому виплачено грошової компенсації за всі невикористані ним щорічні відпустки в розмірі 8'507,10 грн., та витрати, які виникли у нього у зв'язку із службовим відрядженням за 2014 рік у розмірі 18'075,88 грн. З наведених підстав позивач просив стягнути на його користь з відповідача зазначені суми.
Також вказував, що на час подання ним позовної заяви відповідачем так і не проведено виплати йому заборгованості по заробітній платі у зв'язку з чим відповідно до положень ст.117 КзПП України він просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 16.05.2014 по 15.10.2014 в розмірі 60'739,96 грн., частину середнього заробітку за період з 16.10.2014 по день ухвалення судом рішення та відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» грошову компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 18'172,54 грн.
Відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 20.07.2015 позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати виділено у окреме провадження.
Позвач в судове засідання не з'явився. Згідно із заявою, просив розглянути справу в його відсутність, згодний на розгляд справи в заочному порядку.
Відповідач ДП «Держекоінвест» явки свого представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у відсутності представника відповідача не надходило.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що позивач не заперечув проти вирішення справи у порядку передбаченому ст. 224 ЦПК України, суд відповідно до положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи у відсутності відповідача на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.11.2012 по 07.11.2014 перебував у трудових відносинах з ДП «Держекоінвест».
На підставі наказу від 01.11.2012 № 77-к ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ДП «Держекоінвест» на посаду провідного інженера виробничого сектору виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва та проектів цільових екологічних інвестицій.
Згідно наказу від 02.12.2013 № 151/1-к переведений на посаду заступника начальника виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва та проектів цільових екологічних інвестицій.
Наказом в.о. генерального директора ДП «Держекоінвест» Сімака І.В. від 07.11.2014 №71-к ОСОБА_1 з 15.10.2014 звільнено з вказаної посади відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 16.05.2014 по 15.10.2014 ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 28'215, 36 грн.
Встановлено, що відповідач порушив строки виплати заробітної плати та у день звільнення заборгваність по заробітній платі не погасив.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість по відрядженням за 2014 рік загальний розмірі якої складає 18'075,88 грн., та по грошовій компенсації за всі невикористані ним щорічні відпустки в розмірі 8'507,10 грн.
Частиною першою ст. 121 КЗпП закріплено право працівника на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» передбачено право працівника на виплату грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки у разі звільнення.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Таким чином суд знаходить обґрунтованою вимогою позивача про стягнення з ДП «Держекоінвест» заборгованості по відрядженням за 2014 рік у розмірі 18'075,88 грн. та по грошовій компенсації за всі невикористані ним щорічні відпустки в розмірі 8'507,10 грн., у зв'язку з чим приходить до висновку про її задоволення.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, компенсації підлягаює, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Виходячи з наведених положень законодавства, зважаючи на те, що відповідачем порушенно терміни виплати заробітної плати позивачу, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для компенсації відповідачем на користь позивача втрати частини заробітної плати.
Як вбачається з проведеного позивачем розрахунку розмір компенсації втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати складає 18'172,54 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення компенсації втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у повному обсязі.
Також, відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З точки зору закону заходи, встановлені ст.117 КЗпП України, є відповідальністю роботодавця перед працівником в разі несвоєчасного розрахунку при звільненні.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 розрахунок розміру середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру заробітної плати за останніх два місяці роботи.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У відповідності до роз'яснень викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахункових листків, вбачається, що у серпні 2014 заробітна плата позивача складала 6377,97 грн., у вересні 2014 заробітна плата позивача складала 6646,16 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата позивача без утримання податків та обов'язкових платежів за один день роботи становить 334,45 грн., виходячи з наступного розрахунку: 6377,97 грн. + 6646,16 грн. / 19+22 (кількість відпрацьованих днів за серпень та вересень 2014) = 317,66 грн.
Середньоденна заробітна плата позивача з утриманням податків та обов'язкових платежів згідно наведеного позивачем розрахунку складає 265,24 грн.
Вбачається, що позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за період з 16.05.2014 по 15.10.2014 тобто з дня утворення заборгованості по заробітній платі, що не відповідає вимогам закону.
Перебіг строку нарахування середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП розпочинається з дня звільнення працівника, або коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок. Згідно фактичних обставин справи - з 15.10.2014.
За період з 16.10.2014 по 04.09.2015 час затримки розрахунку відповідачем складає 222 робочі дні.
Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача в порядку ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за затримку в розрахунку при звільненні в розмірі 265,24 грн. * 222 дні = 58'883,28 грн., у зв'язку з чим вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за затримку в розрахунку при звільненні підлягає задоволенню частково.
Враховуючи викладене вище, зважаючи, що суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення компенсації витрат на службові відрядження, стягнення компенсації частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, грошової компенсації за невикористану відпустку та часткове задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1'036,39 грн.
За наведеним та керуючись ст.ст. 1, 2, 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 116, 117, 121 КЗпП України, ст.ст. 10-11, 57-60, 81, 88, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Держекоінвест» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8'507,10 грн., витрати у зв'язку з службовими відрядженнями в розмірі 18'075,88 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі 18'172,54 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.10.2014 по 04.09.2015 в розмірі 58'883,28 грн., а всього - 103'638,80 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Держекоінвест» на користь держави судовий збір в розмірі 1'036,39 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: