печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32479/15-к
08 вересня 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі сторін кримінального провадження: підозрюваного ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Київської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42014110040000067 від 22.09.2014 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 , -
Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Київської області - прокурор у кримінальному провадженні № 42014110040000067 ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним клопотанням 04.09.2015.
Обґрунтування поданого клопотання полягає у наступному.
Слідчим управлінням ГУМВС України в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014110040000067 від 22.09.2014, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
ОСОБА_3 , відповідно до ч. З ст. 18 КК України, був службовою особою, постійно обіймаючи в державній установі посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій.
Прокурор зазначив у клопотанні, що ОСОБА_3 , перебуваючи з 28.08.2006 на посаді ректора Національного університету Державної податкової служби України, будучи службовою особою, яка постійно обіймає в державній установі посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, маючи умисел на розтрату майна, яке внаслідок його службового становища перебувало у нього на праві оперативного управління, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», п.п. 6, 7, 15 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №806, будучи достовірно обізнаним про встановлений законодавством порядок відчуження об'єктів державної власності, у не встановлений досудовим розслідуванням час умисно надав проректору з соціального та економічного розвитку вказаного навчального закладу ОСОБА_7 та підлеглим працівникам Національного університету ДПС України - помічникам ректора ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які не були обізнані із злочинним умислом ОСОБА_3 усну вказівку на підготовку документів для відчуження вбудовано-прибудованого приміщення магазину та кафетерію загальною площею 496,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Сосновий бір», розташованого за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Кірова, З, комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , адміністративної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , нежитлових будівель та побутово-господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , що перебували на балансі навчального закладу.
08.06.2015 ОСОБА_3 повідомлено про те, що він підозрюється у розтраті майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
19.06.2015 Шевченківським районним судом міста Києва до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Зазначено прокурором у клопотанні, що строк досудового розслідування закінчується 08.08.2015, проте завершити його до вказаного строку не представляється можливим, оскільки необхідно отримати висновки судових експертиз, допитати як свідків осіб, необхідність у допиті яких виникне в результаті проведення судової експертизи, виконати вимоги ст.ст. 279, 290, 291 КПК України. Строк досудового розслідування постановою заступника прокурора Київської області ОСОБА_10 від 06.08.2015 продовжено до чотирьох місяців, до 08.10.2015.
На думку прокурора, існують ризики щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів; іншого перешкоджання кримінальному провадженню.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких і, за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, з метою запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно, шляхом погроз та підкупу, умовляння вплинути на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_3 , його захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , заперечували проти задоволення клопотання, наголошуючи на відсутності передбачених законом підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Просили врахувати, що до ОСОБА_3 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, зобов'язавши виконувати процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Підозрюваний своєчасно прибуває до слідчого за першою вимогою останнього, на теперішній час не працює в Національному університеті Державної податкової служби України, тому позбавлений можливості впливати на учасників кримінального провадження.
Вивчивши клопотання, заслухавши присутніх сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовується подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення дія встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять докази, надані сторонами кримінального провадження, обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення даних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка зібраних доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(c) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджується наявність в діях ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку зазначеного слідчим ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, слідчий суддя враховує, що кримінальне провадження без вини підозрюваного тривалий час не знаходить свого законного вирішення.
У кримінальному провадженні за ч. 2, ч. 3 ст. 368 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється ГСУ МВС України, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2015 до підозрюваного застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Органом досудового розслідування у поданому до суду клопотанні не наведене переконливих даних на підтвердження реального існування зазначеного ризику.
Отже, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризику переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування та суду.
У той же час, враховуючи дані про особу підозрюваного, зацікавленість останнього у мінімізації можливих негативних для нього результатів досудового розслідування, слідчий суддя не виключає ймовірності здійснення ОСОБА_3 незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до раніше не судимої особи може бути застосований лише у разі, якщо вона підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Покарання за ч. 5 ст. 191 КК передбачає позбавлення волі понад зазначений строк.
Поряд з цим, відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини,, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність у нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, його майновий стан тощо.
Наданими слідчому судді даними підтверджено, що підозрюваний позитивно характеризується за місцем роботи, має значну кількість державних та інших нагород, є інвалідом 2 групи, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Співставлення існуючих ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з даними про вік та стан його здоров'я, наявність постійного місця проживання та роботи приводить слідчого суддю до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного може більш м'який запобіжний захід, ніж ініційований стороною обвинувачення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 131, 132, 176-179, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та зобов'язати виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області або прокурора прокуратури Київської області, слідчого судді та судді із встановленою періодичністю;
не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії ухвали визначити до 08.10.2015 у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42014110040000067.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_3 , що, у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскарження безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1