"20" березня 2007 р.
Справа № 25-28/174-06-4477
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренко М. В.
Таценко Н. Б.
при секретарі судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Українець Д.В. -по довіреності, Карбовський О.О. -по довіреності
від відповідача: не з'явився; повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС
на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.02.2007р.
по справі № 25-28/174-06-4477 про залишення без розгляду
позову Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС
до відповідача: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
про визнання недійсними угод, акту приймання-передачі
(сторони та суть спору зазначаються згідно ухвали суду)
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 20.03.2007р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Встановив:
В травні 2006р. Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України (надалі - ДСВАРС) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсними угоди про додаткове погодження про дострокове розірвання договору оренди № 27/6 від 28.02.2000р., акту приймання-передачі від 29.10.2003р. за договором оренди №27/6 та угоди про додаткове погодження про розірвання договору оренди №27а/6 від 26.06.2002р. (з врахуванням доповнень до позовної заяви від 26.06.2006р. вих.№152/1-17), як укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та всупереч статутним цілям діяльності на підставі ст.ст.49, 50 ЦК України 1963р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2006р. (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби відмовлено в повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. рішення суду першої інстанції від 26.06.2006р. скасовано, позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2006р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2006р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2006р. (суддя Малярчук І.А.) справу № 28/174-06-4477 прийнято до провадження та присвоєно їй №25-28/174-06-4477.
Ухвалою від 15.02.2007р. суд на підставі ст.25 ГПК України здійснив заміну позивача його правонаступником -Державною спеціалізованою аварійно-рятувальною службою на водних об'єктах України МНС за заявою представника позивача Українця Д.С., який діяв на підставі довіреності №60 від 02.02.2007р., виданої Державною спеціалізованою аварійно-рятувальною службою на водних об'єктах України МНС (а.с.239) про зміну в назві позивача та представника позивача. У вказаній заяві зазначається про реорганізацію структурних підрозділів МНС України, внаслідок яких Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба 22.12.2005р. передала свої повноваження, права та обов'язки Головному управлінню реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах України, яке в свою чергу 06.12.2006р. передало свої повноваження Державній спеціалізованій аварійно-рятувальній службі на водних об'єктах України МНС.
Цією ж ухвалою від 15.02.2007р. позов залишено без розгляду на підставі п.1 ст.81 ГПК України. Ухвала суду вмотивована тим, що представник позивача Українець Д.С., який не є посадовою особою ДСВАРС, не мав права підписувати позовну заяву на момент її подання, оскільки довіреностями, якими уповноважено представника представляти інтереси останньої, не визначено право на підписання позовної заяви.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах України МНС звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 15.02.2007р. скасувати, справу направити для розгляду іншому судді господарського суду Одеської області.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зокрема, зазначає про помилковість висновків суду щодо ненаділення представника ДСВАРС Українця Д.С. правом на підписання позовної заяви; вказує на те, що в ході розгляду даної справи ані апеляційним судом, що перевіряв законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ані Вищим господарським судом України, що перевіряв застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, не знайдено порушень в рішенні господарського суду в частині прийняття до розгляду позовної заяви; на думку скаржника, ухвалою суду від 15.02.2007р. про залишення позову без розгляду господарський суд Одеської області порушив вимоги ст.111-12 ГПК про обов'язковість вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, під час нового розгляду справи. Скаржник наполягає на тому, що ст.22 ГПК України не обмежує позивача в будь-яких правах, що надані нормами ГПК України, тому представник ДСВАРС Українець Д.С. мав належний обсяг повноважень для підписання позовної заяви згідно довіреностей № 67/31-п від 06.03.2006р. та № 177/33 від 01.03.2006р.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з її доводами, вважає ухвалу суду від 15.02.2007р. законною та обґрунтованою, посилаючись на те, що представник позивача Українець Д.С. не мав права підписувати позовну заяву, оскільки довіреностями, що уповноважують його бути представником ДСВАРС, не визначено право на підписання позовної заяви.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм процесуального права і відповідності висновків обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2006р. до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України, в якій зазначено, що інтереси позивача згідно довіреності №67/31-П від 06.03.2006р. представляє начальник Морського регіонального координаційного центру МНС у м. Одесі Українець Дмитро Степанович. Позовна заява підписана вказаною особою як представником ДСВАРС згідно довіреності №117/33 від 01.03.2006р.; до позовної заяви додано копію довіреності №67/31-П від 06.03.2006р. (а.с.8). На вимогу суду (ухвала про відкладення розгляду справи від 29.01.2007р.) позивачем було надано копію довіреності за №117/33 від 01.03.2006р. (а.с.238), на яку є посилання в позовній заяві, за підписом начальника ДСВАРС В.І. Радашева. Довіреність № 67/31-П від 06.03.2006р. підписана т.в.о. ДСВАРС О.О. Куліш.
На думку представників позивача, викладену в засіданні суду апеляційної інстанції, позовну заяву від імені Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України підписано Українець Д.С. саме на підставі довіреності № 67/31-П від 06.03.2006р., яка була видана пізніше, ніж довіреність №117/33 від 01.03.2006р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаними довіреностями позивач (ДСВАРС) в особі начальника ДСВАРС Радашева В.І. 01.03.2006р., а потім 06.03.2006р. в особі т.в.о. начальника ДСВАРС О.О. Куліш уповноважив з правом передоручення начальника Морського координаційного аварійно-рятувального центру у м. Одесі Українця Дмитра Степановича бути повноважним представником ДСВАРС в усіх судових органах з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, що передбачені ст.115 ЦПК України та ст.22 ГПК України, у тому числі: збільшення або зменшення ціни позову, оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення та інших процесуальних дій.
На думку суду першої інстанції, вищенаведені довіреності не дають права представнику позивача підписувати позовну заяву, тому що ст.22 ГПК, посилання на котру є у довіреностях, не визначає права на підписання позовної заяви.
Проте, такий висновок як наслідок неправильного застосування норм процесуального права є помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Представником Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України на момент подання останньою позовної заяви виступав начальник Морського регіонального координаційно-рятувального центру у м. Одесі Українець Д.С., повноваження котрого на ведення даної справи в господарському суді від імені юридичної особи -ДСВАРС підтверджені згаданими довіреностями, а висновки місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі ґрунтується на твердженні щодо обмеженості повноважень за цими довіреностями виключно переліком наведених у ст.22 ГПК України прав позивача.
Дійсно, стаття 22 ГПК України прямо не визначає право на підписання позовної заяви, але ж перелік прав та обов'язків сторін в цій статті не є вичерпним: в ній зазначено, що сторони мають право користуватися іншими процесуальними правами наданими їм цим Кодексом, отже приписи ст.22 ГПК України застосовуються у системному зв'язку з іншими нормами цього Кодексу, а саме ст.ст.28, 54 ГПК України.
З цих підстав слід погодитись з думкою скаржника відносно наявності у представника позивача згідно довіреностей всіх процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у т.ч. і права на підписання позовної заяви згідно ч.1 ст.54 ГПК України: адже це право у розумінні положень ГПК України є процесуальним правом сторони господарського процесу, а подання позовної заяви -процесуальною дією.
За наведених обставин, оскаржувана ухвала господарського суду в частині залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України підлягає скасуванню у в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправомірного залишення даного спору без розгляду по суті.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В той же час, місцевий господарський суд обґрунтовано здійснив на підставі ст.25 ГПК України заміну позивача його правонаступником -Державною спеціалізованою аварійно-рятувальною службою на водних об'єктах України МНС з мотивів, викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ст.47 ГПК України, ст.8 Декрету Кабінета Міністрів України «Про державне мито» Морському координаційному аварійно-рятувальному центру у м. Одесі слід повернути з Державного бюджету України 42,50грн. безпідставно сплаченого при поданні апеляційної скарги держмита.
Керуючись ст. ст. 47, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
1. Апеляційну скаргу Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС - задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 15.02.2006р. про залишення позову без розгляду скасувати.
3. Справу №25-28/174-06-4477 за позовом Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах України МНС передати на розгляд господарському суду Одеської області.
4. Видати Морському координаційному аварійно-рятувальному центру у м. Одесі довідку на повернення з державного бюджету України державного мита у сумі 42,50грн. сплаченого платіжним дорученням №14 від 19.02.2007р.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Мишкіна М.А.
Судді: Сидоренко М.В.
Таценко Н.Б.