Справа № 758/5353/15-ц
Категорія 1
09 вересня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Супрун Г. Б. ,
при секретарі - Озерчук Г. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, 3-тя особа: ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України на житловий будинок з господарськими надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2. Обґрунтувала вимоги тим, що відкрито, добросовісно та безперервно з 1999 року користується збудованим її батьками будинком, право власності на який не зареєстровано належним чином.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 позов підтримав надавши аналогічні пояснення в обґрунтування позовних вимог. Вказував, що позивачка протягом шістнадцяти років користується та доглядає за будинком, щоб зберегти в належному стані, здійснює поточний та капітальний ремонт.
Представник відповідача Київської міської ради (був замінений, як належний відповідач з Подільської РДА в м. Києві) в судове засідання не з'явилася, у поданій заяві просила розглядати справу за її відсутності, просила прийняти законне та обґрунтоване рішення, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, жодного документу щодо належності чи позивачу чи будь-якій іншій особі вказаної земельної ділянки не надали, оскільки мова йде за надання у користування бабі та діду позивача ще за радянських часів.
Третя особа ОСОБА_3, яка є сестрою позивача, підтримала позовні вимоги. Пояснила, що її сестра ОСОБА_5 дійсно доглядає за будинком, який побудували їх дядько ОСОБА_6, сім»ї в нього не було, він помер у 1980р. , після його смерті батьки там проживали, а після їх смерті позивачка користується цим майном, доглядає, зробила капітальний ремонт.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши письмові докази , приходить до наступних висновків.
Як пояснив представник позивача , приблизно в 1920-х роках бабі та діду позивачки ОСОБА_7, 1880року народження та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, надана в користування земельна ділянка площею 1800 кв.м. по АДРЕСА_1. На цій ділянці був збудований будинок, в якому вони проживали із сім»єю, в них було шестеро дітей.
В цьому будинку на даний час продовжує проживати сім»я померлого сина баби з дідом та рідного брата позивачки ОСОБА_9 ( який пропав безвісті ). Але з дозволу діда та баби іншому сину ОСОБА_10
(який помер у 1980р) дозволили побудувати інший будинок на цій земельній ділянці.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_2 на праві користування належала матері позивача ОСОБА_11, що підтверджується витягом з кадастрового плану (а.с. 15), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Але ця земельна ділянка має площу 582,03 кв.м.
Тобто, обидві земельні ділянки до інвентаризації мали один номер 70, після чого новому будинку присвоєний номер 72.
Згідно технічного паспорта на садибний житловий будинок №72, літ. А-1, від 03.04.2015 року (а.с. 8-12) загальна площа житлового будинку складає 64 кв.м., відповідно до відомостей поточної інвентаризації міського БТІ від 20.01.2006 року вказаний житловий будинок знаходився за адресою: АДРЕСА_2.
Як пояснила третя особа, яка є рідною сестрою позивачки, їх мати ОСОБА_12 проживала в будинку рідного брата ОСОБА_10 після його смерті аж до 1999року. А після смерті їх батьків у 1999р. позивачка ОСОБА_13 також проживала в ньому, доглядала за цим майном відкрито, добросовісно. Третя особа не знає чого документи на прийняття спадщини не оформили, у неї своя сім»я, займались будівництвом свого будинку.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на те, що вона протягом шістнадцяти років користується збудованим її батьками житловим будинком, право власності на який не зареєстровано ними за життя, здійснювала за власні кошти капітальний ремонт після пожежі, що сталася 13.08.2007 року, а тому вона добросовісно заволоділа чужим майном.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону бо на незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, надуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до роз»ясень Міністерства юстиції України від 13.10.2011року «Деякі аспекти набуття права власності на об»єкти безхазяйного нерухомого майна» право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду у випадках, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не могла знати, що володіє річчю незаконно.
Отже, як встановлено в судовому засіданні, позивачка користується майном , яке побудовано батьками, а до цього ще належало діду та бабі. Тобто, спірне майно є спадковим, і його не можна вважати чужим майном в розумінні ст. 344 ЦК України. Крім того, як пояснила третя особа вона та її сестра знали про те, що майно побудовано їх батьками , братом матері , тобто родичами, і про це їм було відомо. Крім того, документів щодо сдачі будинку в експлуатацію суду не надано.
Суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований, а стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, 3-тя особа: ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Суддя Г. Б. Супрун