"20" березня 2007 р.
Справа № 3/571/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренко М.В.
Таценко Н.Б.
Склад судової колегії змінювався розпорядженнями першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду №29 від 20.02.2007р. та №36 від 20.03.2007р.
при секретарі судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Кузьмішкін Д.В. -по довіреності
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином
від третьої особи: не з'явився, повідомлений належним чином
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП «Дельта-Лоцман»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.12.2006 р.
по справі № 3/571/06
за позовом: ДП «Маріупольський морський торговельний порт»
до ДП «Дельта-Лоцман»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП «Державна морська лоцманська служба»
про стягнення заборгованості у сумі 837547,94грн.
Встановив:
В листопаді 2006р. Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Дельта-Лоцман» 837547,94грн. заборгованості, з яких 800000грн. -борг за договором №27-7/06/312 від 06.04.2006р. уступки вимоги, що утворився з погашення заборгованості згідно графіку її погашення за вересень-жовтень 2006р., 8200грн. -пеня, 28000грн. -штраф, 1347,94грн. -річні. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.193 ГК України, ст.ст.526 ЦК України, ч.2 ст.231 ГК України.
В позовній заяві поряд з ДП «Дельта-Лоцман» відповідачем зазначене ДП «Державна морська лоцманська служба», однак будь-яких вимог до другого відповідача позивач не заявляв.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.12.2006р. (суддя -Смородінова О.Г.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ДП «Дельта-Лоцман» 837547,94грн. заборгованості, 8375,48грн. держмита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, посиланням на приписи діючого законодавства, а саме: на ст.ст. 173, 188, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.
ДП «Дельта-Лоцман» не погодилось з рішенням суду від 12.12.2006 р., подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області та прийняти нове рішення, яким в позові ДП «Маріупольський морський торговельний порт» відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права: зокрема, зазначає про порушення судом ст.4-2 ГПК України, оскільки останній не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; вказує на порушення ст.4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Крім того скаржник посилається на те, що порушення договірного зобов'язання сталося не з його вини, тому на підставі ст.617 ЦК України ДП «Дельта-Лоцман» повинно бути звільнено від відповідальності.
ДП «Маріупольський морський торговельний порт» проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Представники ДП «Дельта-Лоцман» та ДП «Державна морська лоцманська служба» в засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце судових засідань повідомлені належним чином.
20.02.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли клопотання відповідачів про відкладення розгляду апеляційної скарги, які відхилені судовою колегією у зв'язку з непідтвердженістю обставин, якими вони обґрунтовані. Розгляд апеляційної скарги 20.02.2007р. був відкладений у зв'язку з необхідністю витребування додаткових матеріалів від сторін.
В засіданні суду апеляційної інстанції 20.03.2007р. колегія суддів здійснила зміну процесуального статусу ДП «Державна морська лоцманська служба» з відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки позивач пояснив, що позовних вимог до ДП «Державна морська лоцманська служба» не заявляв, а в позовній заяві вказана особа зазначена відповідачем з огляду на підписання нею договору поруки від 06.04.2006р. як поручителя ДП «Дельта-Лоцман» перед ДП «Маріупольський морський торговельний порт».
Вказані мотиви участі ДП «Державна морська лоцманська служба» у даній справі за відсутності будь-яких вимог до нього виключають обґрунтованість залишення його в статусі відповідача і є підставою з огляду на ч.1 ст.27 ГПК України для зміни процесуального статусу останнього на третю особу без самостійних вимог на предмет спору.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків місцевого господарського суду, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 06.04.2006р. між Державним об'єднанням «Укрморпорт», ДП «Маріупольський морський торговельний порт», ДП «Дельта-Лоцман» та ДП «Державна морська лоцманська служба» був укладений договір уступки вимоги №27-7/06/312 частини зобов'язань на суму 20888900,00грн.
Відповідно до п.1.1. цього договору ДО «Укрморпорт» як первісний кредитор передав, а ДП «Маріупольський морський торговельний порт» як новий кредитор прийняв право вимоги 5888900грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ДО-181 від 14.06.2004р. разом з додатковою угодою №1 від 03.08.2004р. та право вимоги 15000000грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ДО-231 від 21.07.2004р. разом з додатковою угодою №1 від 21.12.2004р. з ДП «Дельта-Лоцман» як боржника.
Відповідно до п.3.4. договору №27-7/06/312 ДП «Дельта-Лоцман» здійснює погашення заборгованості в термін до 01.07.2009р. у відповідності до умов графіку погашення заборгованості (додаток №1 від 06.04.2006р.), який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з графіком погашення заборгованості (додаток №1 до договору) ДП«Дельта-Лоцман» здійснює погашення суми 20888900грн. розстроченими платежами протягом квітня 2006р. -червня 2009р., у т.ч. був зобов'язаний сплатити у вересні та жовтні 2006р. по 400000грн.
Дійсність уступленої вимоги підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору про надання поворотної фінансової допомоги №ДО-181 від 14.06.2004р. з додатковою угодою №1 від 03.08.2004р., договору про надання поворотної фінансової допомоги №ДО -231 від 21.07.2004р. з додатковою угодою №1 від 21.12.2004р., укладеними між ДО «Укрморпорт» та ДП «Дельта-Лоцман», платіжними дорученнями №571 від 21.07.2004р. на суму 15млн. грн., №429 від 14.06.2004р. на суму 9млн. грн., актом звіряння взаєморозрахунків від 31.03.2006р. на суму 20888900грн., підписаним первісним кредитором і боржником.
Відповідно до п.3.5. договору уступки вимоги, який був підписаний ДП «Державна морська лоцманська служба» як поручителем (надалі -поручитель, третя особа), 06.04.2004р. між позивачем, відповідачем та третьою особою був укладений договір поруки №27-7/06/313, за умовами котрого ДП «Державна морська лоцманська служба» поручилося перед позивачем за виконання ДП «Дельта-Лоцман» обов'язку погашення заборгованості за договором №27-7/06/312 від 06.04.2004р. у сумі 20888900грн. як солідарний боржник.
Матеріалами справи підтверджується і не оспорюється відповідачем, що ДП «Дельта-Лоцман» порушило зобов'язання щодо сплати у вересні та жовтні 2006р. чергових платежів, строк оплати яких настав відповідно 01.10.2006р. (за вересень) та 01.11.2006р. (за жовтень). На момент звернення позивача до суду з позовом 13.11.2006р. заборгованість ДП «Дельта-Лоцман» становила 800000грн., отже відповідач є особою, яка порушила договірні зобов'язання всупереч вимогам ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, а порушене право ДП «Маріупольський морський торговельний порт» підлягало судовому захисту відповідно до положень ст.16 ЦК України шляхом присудження до примусового виконання обов'язку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК України).
З цих підстав суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу ДП «Маріупольський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості у сумі 800000грн. з ДП «Дельта-Лоцман».
Обґрунтованими є також і висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 37547,94грн. штрафних санкцій та 3% річних на підставі ст.ст.625 ЦК України, ч.2 ст.231 ГК України.
Як вбачається з розрахунку позивача, що міститься в матеріалах справи (а.с.45), вимагаючи стягнення 8200грн. пені відповідно до п.5.1. договору, він застосовує подвійну облікову ставку НБУ -0,05%, що не відповідає дійсності: з 23.06.2006р. облікова ставка НБУ встановлена 8,5% і до теперішнього часу не змінювалась. Розрахунок пені, наведений позивачем, є помилковим і не ґрунтується на законі і обставинах справи.
За розрахунком суду апеляційної інстанції розмір пені, розрахованої відповідно до п.5.1. договору уступки вимоги, складає: за період прострочення з 01.10.2006р. по 31.10.2006р. 400000грн. х 0,085 х 2 : 365 х 31 = 5775,34грн.; за період прострочення з 01.11.2006р. по 13.11.2006р. (дата подання позову поштовим відправленням) -800000грн. (борг за вересень та жовтень) х 0,085 х 2 : 365 х 13 = 4843,84грн. Загальний розмір пені за період прострочення з 01.10.2006р. по 13.11.2006р. становить 5775,34 + 4843,84 = 10619,18грн.
Враховуючи, що заявлений до стягнення розмір пені є меншим ніж підлягає стягненню за законом і договором (Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), суд першої інстанції не дивлячись на допущену неповноту щодо перевірки правильності розрахунку пені, прийняв обґрунтоване рішення про стягнення 8200грн. пені з ДП «Дельта-Лоцман» за порушення зобов'язань за договором уступки вимоги.
Необхідно зазначити, що договір уступки вимоги як підстава даного позову є за своєю правовою природою змішаним, оскільки відображує не тільки заміну кредитора у зобов'язаннях за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, але й містить ознаки новації до цих договорів, зокрема, щодо умов повернення грошової фінансової допомоги (строків, порядку), погоджених усіма учасниками спірних правовідносин, у т.ч. й первісним кредитором. Крім того, договір уступки вимоги встановлює відповідальність боржника за порушення встановлених ним зобов'язань, що є проявом свободи договору, встановленої ст.627 ЦК України, ч.4 ст.179 ГК України, і узгоджується з приписами ч.7 ст.179 ГК України, ч.2 ст.628 ЦК України.
Відповідно до п.5.1. договору уступки вимоги у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, Сторона (тобто кожна з осіб, що його підписали, виходячи зі змісту преамбули договору) несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.
З огляду на таке застереження застосування до правовідносин сторін положень ч.2 ст.231 Господарського кодексу України і нарахування штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 відсотків від суми 400000грн., оплата якої прострочена відповідачем починаючи з 01.10.2006р. більше ніж на 30 днів, є обґрунтованим і правомірним: адже усі учасники договору уступки вимоги, за яким виникли господарські зобов'язання, є суб'єктами господарювання, що належать до державного сектора економіки.
З цих підстав суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу про стягнення з відповідача 28000грн. штрафу на користь ДП «Маріупольський морський торговельний порт».
Виходячи з положень ст.625 ЦК України і умов договору від 06.04.2004р. з графіком погашення заборгованості, місцевий господарський суд підставно погодився з розрахунком позивача 3% річних за 41 день прострочення сплати і стягнув 1347,94грн., застосувавши до відповідача цивільну відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушення норм процесуального права у в зв'язку з відхиленням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом першої інстанції.
Посилання скаржника на обставини, що перешкоджали ДП «Дельта-Лоцман» розпоряджатись грошовими коштами та виконувати свої зобов'язання, і приписи ст.617 ЦК України не приймаються судовою колегією до уваги як підстава для скасування оскаржуваного рішення і відмови у задоволенні позову: адже ст.617 ЦК України наводить підстави звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язань і ніяким чином не може слугувати підставою звільнення від виконання обов'язку в натурі (погашення заборгованості), як і від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України).
Що стосується звільнення від відповідальності у вигляді нарахованої пені та штрафу, колегія суддів не вбачає таких підстав, оскільки скаржником не надані докази, що свідчать, протягом якого строку тривали перешкоди у здійсненні банками розрахункових операцій на рахунках ДП «Дельта-Лоцман» у зв'язку з крадіжкою основної печатки відповідача. Крім того, у наданих скаржником листах в установи банків йдеться про існування додаткової печатки ДП «Дельта-Лоцман»; в свою чергу, скаржник не надав доказів того, що він намагався оплатити позивачу заборгованість за вересень та жовтень 2006р. і відповідні платіжні документи були повернуті банком без виконання.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення від 12.12.2006р. або його зміни виходячи з його законності та обґрунтованості і залишає апеляційну скаргу ДП «Дельта-Лоцман» без задоволення, а ухвалене судом рішення про задоволення позову ДП «Маріупольський морський торговельний порт» -без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ДП «Дельта-Лоцман» залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 12.12.2006р. залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Мишкіна М.А.
Судді: Сидоренко М.В.
Таценко Н.Б.