83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.10.09 р. Справа № 20/103пд
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув увідкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Точмаш”, м.Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест”, м.Донецьк
про визнання договору недійсним
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Тихонова Т.М. - дов.
До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство “Точмаш”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест”, м.Донецьк, про визнання договору № 10003000 від 01.09.07 р. про постачання електричної енергії недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відсутність відповідного рішення Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства “Точмаш” свідчить про дефект волевиявлення (його невідповідність внутрішній волі) та невідповідність договору законодавству України, на приписи Цивільного кодексу України, Закону України “Про господарські товариства”, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
12 травня 2009 року відповідач надав суду письмовий відзив по суті позову, в якому посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, позовні вимоги вважає безпідставними, не підтвердженими належними доказами та такими, що суперечать діючому законодавству України, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електричної енергії за період з вересня 2007 року по березень 2009 року, рахунки ТОВ “Сервіс-Інвест” на оплату спожитої активної електроенергії та перетоків реактивної електроенергії за період з вересня 2007 року по грудень 2007 року, акти звірки розрахунків № 11 станом на 01.10.2008 р. та № 870 станом на 19.01.2009 року, розрахунок, копії листів.
22 травня 2009 р. до господарського суду Донецької області надійшло клопотання позивача, у якому він, посилаючись на ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест”, що містяться на всіх банківських рахунках, в сумі 12500000,00 грн. До своєї заяви про забезпечення позову позивач не надав жодного документу, який підтверджував би його припущення про неможливість або утруднення виконання рішення суду по даній справі у разі, якщо позов не буде забезпечено.
Ухвалою суду від 25.05.09 р. у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Інвест”, що містяться на всіх банківських рахунках, в сумі 12500000,00 грн. - відмовлено.
28 травня 2009 р. до господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Точмаш”, м.Донецьк, на ухвалу суду від 25.05.09 р. про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 29.05.09 р. провадження у справі № 20/103пд зупинено до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Точмаш”, м.Донецьк, та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.09 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Точмаш”, м.Донецьк, залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Донецької області від 25.05.09 р. по справі № 20/103пд залишено без змін.
Ухвалою суду від 05.10.09 р. провадження у справі поновлено у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження по справі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
01 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” (далі-Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Точмаш” (далі-Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1 0003 00 (далі-Договір).
Відповідно до п.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 127500 кВА, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Договір містить підписи представників позивача та відповідача та відбитки їх печаток.
Суть позову полягає у вимогах про визнання Договору недійсним.
Позивач свої вимоги мотивував тим, що відповідно до п.10.9.18 Статуту ВАТ “Точмаш” на укладання угоди від імені Товариства, ціна якої перевищує суму, що дорівнює триразовому розміру статутного фонду Товариства, необхідна згода Наглядової ради Товариства та, що згідно п.4.6 зазначеного Статуту розмір статутного фонду на дату укладення Договору становив (і становить) 1468608,00 грн. Станом на 01.04.09 р. ціна Договору склала понад 6 млн.грн., що перевищує триразовий розмір статутного фонду ВАТ “Точмаш”. Крім того, позивач посилається на те, що Наглядова рада ВАТ “Точмаш” не надавала згоди на укладання Договору, у зв'язку з чим відсутність відповідного рішення Наглядової ради свідчить про дефект волевиявлення (його невідповідність внутрішній волі) та невідповідність Договору законодавству України.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно із ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ст.215 зазначеного кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” та Відкритим акціонерним товариством “Точмаш” було укладено 01 вересня 2007 року.
Відповідно до п.9.4 Договору, Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і укладається на строк до 31 грудня 2007 року включно.
Як вбачається із наданих суду Актів про покази розрахункових приладів обліку та виставлених на підставі них рахунків, вартість електричної енергії, яку було спожито Відкритим акціонерним товариством “Точмаш”, складає 4257299,08 грн., а вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії - 39154,08 грн., що менше ніж трикратний розмір статутного фонду позивача, який складає 4405824,00 грн.
Отже, необхідність отримання згоди Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства “Точмаш” на укладання договору відсутня.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.203 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що волевиявлення позивача під час укладання Договору про постачання електричної енергії № 1003000 від 01.09.07 р. не відповідало його внутрішній волі та, що відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання угоди недійсною.
В матеріалах справи наявні копії Акту про покази розрахункових приладів обліку, обсягів та вартість активної електричної енергії за період з вересня 2007 року по березень 2009 року, які підписані виконуючим обов'язки голови правління ВАТ “Точмаш” Михальковим В.А., головним інженером Цапуліним Д.Ю. та містять відбиток печатки ВАТ “Точмаш”, актів звірки розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” та Відкритим акціонерним товариством “Точмаш”, які підписано представниками сторін без розбіжностей, листів Відкритого акціонерного товариства “Точмаш”, підписаних виконуючим обов'язки голови правління зазначеного товариства Михальковим В.А., про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором.
Таким чином, суд робить висновок, що вищезазначене свідчить про те, що внутрішня воля позивача була спрямована на досягнення таких юридичних наслідків, які витікають саме з укладення договору про постачання електричної енергії, тобто, споживання електроенергії для забезпечення господарської діяльності позивача та оплата за отриману електричну енергію.
Отже, у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Точмаш”, м.Донецьк, слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.179 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 215, 627 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Точмаш”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест”, м.Донецьк, про визнання договору № 10003000 від 01.09.07 р. про постачання електричної енергії недійсним - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 13.10.09 р.
Повний текст рішення підписано 15.10.09 р.
Суддя
Надруковано 3 примірники:
1-позивачеві;
1 - відповідачеві;
1 - усправу
Вик.Канаховська В.В.