Справа № 22-2332/2008 р. Головуючий у 1-й інстанції: Колодіна Л.В.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
24 липня 2008 р. . м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.
суддів: Кримської О.М.
Бондаря М.С. при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю, -
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю.
В позові зазначав, що тривалий час мешкає по сусідству із відповідачем, з усної згоди відповідача побудував нежилу будівлю, яку не зареєстрував через матеріальні труднощі, на земельній ділянці, яка документально знаходиться в користуванні відповідача.
В кінці 2005 року відповідач заявив, що дана будівля належить йому, оскільки знаходиться на земельній ділянці, що обслуговує його домоволодіння та відповідач виконав дії в судовому порядку щодо узаконення самовільних будівель, в тому числі і будівлю, яка була збудована позивачем, яка знаходиться на земельній ділянці відповідача.
На будівництво спірної будівлі позивач витратив 6000 грн., в зв'язку із чим просив суд визнати право власності на будівлю за ним.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2006 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення, яке розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1, зазначеної на генеральному плані під літ. В-1.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будівля під літ. «В-1» , що розташована на земельній ділянці ОСОБА_1 була збудована позивачем -ОСОБА_2 за власні кошти, а тому на підставі ст.. 331 ЦК України позивач набув права власності на цю будівлю.
Проте з таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з наступного.
З копії технічного паспорту вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового АДРЕСА_1, за будинком зареєстрована земельна ділянка розміром 1073 кв. м., згідно рішення міськвиконкому № 223/9 від 19.09.1991 року ( а.с.20-21), на якій були збудовані самовільні споруди.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що на сьогоднішній день земельна ділянка знаходиться в приватній власності ОСОБА_1
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 листопада
2005 року ( а.с.23) за ОСОБА_1 було визнано право власності на самовільні споруди:
прибудови «а-1», «А-1-1» до житлового будинку «А-1», сарай «В-1», сарай «Е-1», гараж «Г-1»,
лазню «Д-1», які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
Названим судовим рішенням, яке набрали чинності, встановлено, що будівництво самовільних споруд, в тому числі і спірного нежилого приміщення, на земельній ділянці ОСОБА_1, здійснено останнім та саме за ним визнано право власності на ці споруди.
Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З матеріалів справи вбачається, що будь - якої угоди між сторонами стосовно спірної будівлі укладено не було, земельна ділянка позивачу під будівництво не відводилась, а також частина земельної ділянки, на якій розташоване спірне нежиле приміщення, у ОСОБА_1 в установленому законом порядку не вилучалась.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем переконливих та допустимих доказів, що спірне нежиле приміщення виготовлено ним зі своїх матеріалів на підставі договору з відповідачем, не надано, тому позовні вимоги з підстав, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не підлягають задоволенню.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня
2006 року по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.