Справа № 22-2407/2008 р. Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
03 липня 2008 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.
суддів: Кримської О.М.
Крилової О.В. при секретарі Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Свої вимоги мотивував тим, що 02 липня 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір №02-07-01 про надання юридичних послуг, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язувався надати ОСОБА_2 комплекс юридичних послуг, необхідних для визнання за нею права власності на цегельну двоповерхову споруду за адресою АДРЕСА_1.
Кінцевим результатом надання послуг було набрання законної сили рішення суду про визнання права власності ОСОБА_2 на вказану споруду і реєстрація права власності за нею, Пелещак в свою чергу зобов'язувалася сплатити 50000 грн., що включає в себе всі витрати, пов'язані з виконанням договору, а також суми винагород за надані послуги. Після підписання договору, ОСОБА_2 надала позивачу нотаріально посвідчене доручення та сплатила 10000 грн..
Вважає, що виконав в повному обсязі усі необхідні дії для подання позовної заяви до суду, але відповідач повного розрахунку з ним не провела.
Просив суд стягнути на його користь з відповідача 21066 грн. 18 коп. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням договору та 9000 грн. винагороди за надані послуги. Крім того, зазначений борг просив стягнути з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 673 грн. 97 коп., а також 3% річних від простроченої суми, що складає 4627 грн. 40 коп., а разом - 35367 грн. 55 коп. та судові витрати в сумі 388 грн. 68 коп..
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначала, що 21 червня 2007 року між нею та КСП «Чапаївське» в особі ліквідатора ОСОБА_3 укладено договір купівлі -продажу двоповерхової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вартість нерухомого майна складала 20 000 грн. Оскільки на вказану будівлю правовстановлюючі документи відсутні, вона по рекомендації ліквідатора ОСОБА_3 з метою визнання з нею права власності на придбану будівлю в судовому порядку, видала ОСОБА_1 нотаріальне посвідчене доручення на представництво її інтересів в судових органах , а згодом уклала з ним договір про надання юридичних послуг.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 березня 2008 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 грн. в рахунок витрат, пов'язаних з виконанням доручення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 220 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленню нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач надав послуги згідно договору, поніс при цьому витрати, які відповідач не оплатила в повному розмірі.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Згідно зі ст. . З ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. . 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором . Положення цієї глави можуть застосовуватись до всіх договорі про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом встановлено, що 21 червня 2007 року ОСОБА_2 видала нотаріально посвідчене доручення ОСОБА_1 на представництво її інтересів в судах, та у відповідному бюро технічної інвентаризації, в тому числі отримувати витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (а.с. 12).
На виконання цього доручення , 02 липня 2007 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок надавати ОСОБА_2 юридичні послуги, необхідні для визнання та реєстрації за нею права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомості: цеглове двоповерхове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. ЗЗ).
Згідно договору встановлено порядок розрахунку, а саме: ОСОБА_2 зобов'язалась оплати юридичні послуги позивача шляхом сплати 50 000 грн. в день підписання Договору .
В день підписання названого договору, ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 -10 000 грн., проти даного факту сторони не заперечували.
Зобов'язання Виконавця по договору вважається виконаним перед Замовником належним чином і в повному обсязі з моменту набрання чинності рішення суду про визнання права власності Замовника на об'єкт - цеглове двоповерхове приміщення, розташоване за
адресою: АДРЕСА_1 та реєстрація права власності Замовника на цей об'єкт ( п. 1.2 Договору).
Виходячи зі змісту умов договору волевиявлення клієнта по такому договору було спрямоване на позитивне для ОСОБА_2 вирішення спору , зокрема, постановления судом рішення про задоволення її позову і визнання за нею права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості, тому ОСОБА_2 передбачала можливість оплати послуг ОСОБА_1 у визначеному договорі розмірі саме в разі задоволення позовних вимог, натомість дії позивача, як особи, яка надає юридичні послуги , бажаних результатів не принесли і рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2007 року, яке не було оскаржено позивачем , відповідно до його повноважень , визначених у дорученні, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні її позову та визнано право власності на цей об'єкт за іншою особою.
Укладений сторонами договір передбачав повне супроводження юридичних послуг, взяв зобов'язання повно займатись юридичними питаннями, в тому числі і оформлення права власності на об'єкт нерухомості.
Отже, виконавець повинен був знати , що існують юридичні перешкоди для належного виконання обов'язків на цим договором. .
Проте, ОСОБА_1 приймаючи на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг не довів до відома клієнта про існування перешкод щодо визнання за нею права власності на об'єкт, оскільки зазначений об'єкт 18 травня 2007 року продано іншій особі.
Позивач обґрунтовуючи вид та розмір витрат, які він поніс, вказав витрати по замовленню робочого проекта перепланування нежилого приміщення (а.с. 27).
Однак, виходячи із змісту доручення видно, що ОСОБА_2 уповноважувала ОСОБА_1 лише на представництво її інтересів у судах, зазначивши процесуальні права, якими вправі користуватись ОСОБА_1
Отже, вищеназвані витрати, не пов'язані з безпосереднім виконанням договору та виходить за межі доручення щодо цивільного процесуального представництва.
Проаналізувавши суть зобов'язання, що виникло між сторонами згідно договору, фактично вчинені дії позивача на досягнення мети правочину, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не може претендувати на отримання винагороди у визначеній ним сумі, як бажає, оскільки він не досяг за результатами доручення позитивного результату , якого бажав клієнт.
За таких обставин, ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія судців, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 березня 2008 року по даній справі скасувати та постановити нове рішення наступного змісту:
« У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.»
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.