справа № 22-6689 головуючий у 1-й інстанції: Фінагєєва В.
доповідач: Поливач Л.Д.
31 липня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.. суддів: Прокопчук Н.О. Білич І.М. при секретарі Зражевській Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи на стороні відповідачів КП «Липкижитлосервіс», ОСОБА_4 про визнання актів недійсними
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2008 року, -
встановила:
В листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання підписів зазначених осіб в ксерокопіях актів від 22.02.2004 p., 20.09.2004 p., 14.10.2004 p., 22.11.2004 p., 27.01.2005 p., 18.02.2005 p., 24.03.2005 p., 19.04.2005 p., 30.05.2005 p., 30.06.2005 p., 29.08.2005 p. недійсними, посилаючись на те, що відповідачі не підписували зазначені акти, підписи від їхніх імен виконані іншою особою (особами).
В заяві від 23.05.2008 р. ОСОБА_1 змінила предмет позову, просила суд визнати недійсними дані акти з вищезазначених підстав, посилаючись на те, що копії вказаних актів, як доказ в цивільній справі про поділ жилої площі за її позовом, ОСОБА_4 надав суду.
У судовому засіданні 1-ї інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 позов підтримали у повному обсязі просили його задовольнити з наведених у позовній заяві підстав. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник 3-ї особи КП «Липкижитлосервіс» -ОСОБА_6, 3-тя особа ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували, пояснили суду, що зазначені акти було складено правомірно, вони були предметом дослідження в суді при вирішенні питання про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а доводи щодо їх фіктивності позивачем необгрунтовані. Дані акти не є публічно-правовими і не тягнуть за собою настання юридичних наслідків.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2008 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, постановити нове рішення, яким визнати акти недійсними, посилаючись на те, що судом 1-ї інстанції не правильно застосовано норми ЦПК України, не дано відповіді по суті позову. Посилаючись на ст. 202 ЦК України суд фактично зазначив, що акт не є правочином і не породжує правових наслідків. ст. 202 ЦК України висвітлює поняття правочину та перераховує види правочинів. Акти, про які йде мова було складено та підписано комісією, до якої входили посадові особи, завірено керівником установи, в якій вони працюють. Зазначені акти безпосередньо зачіпають її інтереси, вони були використані відповідачами по іншій цивільній справі в якості доказів.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
2
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що за своїм змістом акти встановлюють тільки дані щодо відсутності певних осіб на час проведення перевірки в квартирі, а тому ці акти не тягнуть за собою ніяких правових наслідків, оскільки в зв'язку з їх складанням у осіб, відносно яких вони складені, не виникає ніяких прав та обов'язків. Предмет позову, а саме оскаржувані акти, не є правочинами, не тягнуть за собою порушення, не визнання прав, свобод чи інтересів позивача, а тому не породжують у неї право на звернення до суду з вимогою щодо визнання актів недійсними.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив всі обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.04.2006 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнано такими, що втратили право на жилу площу в кв. АДРЕСА_1 (а.с. 83-84). Акти про не проживання ОСОБА_1 в квартирі були предметом дослідження в суді, в якому ухвалювалося зазначене рішення, вони були лише одним з доказів про не проживання ОСОБА_1 в квартирі.
Відповідно до висновку дослідження спеціалістом підписів від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписи від імені ОСОБА_2 та від імені ОСОБА_3, зображення яких міститься в акті від 29.08.2005 p., виконані не тією особою (особами), якою (якими) виконані підписи від їхнього імені в актах від 20.09.2004 p., 14.10.2004 p., 22.11.2004 p., 22.12.2004 p., 27.01.2005 p., 18.02.2005 p., 24.03.2005 p., 19.04.2005 p., 30.05.2005 p., 30.06.2005 p. (a.c. 20-24). В зазначеному висновку взагалі не йдеться про акт від 22.02.2004 р. Крім того висновок спеціаліста грунтувався на порівнянні підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в оскаржуваних актах з їхнім підписом в акті від 29.08.2005 р. Спеціалісту не надавались вільні та експериментальні зразки підписів відповідачів, не ставилось питання «Чи виконано підписи від імені ОСОБА_2 та від імені ОСОБА_3 в актах від 22.02.2004 p., 20.09.2004 p., 14.10.2004 p., 22.11.2004 p., 27.01.2005 p., 18.02.2005 p., 24.03.2005 p., 19.04.2005 p., 30.05.2005 p., 30.06.2005 p., 29.08.2005 p. саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чи іншою особою (особами)?», а тому висновок спеціаліста фактично не свідчить про те, що оспорювані позивачем акти підписані не ОСОБА_2 та не ОСОБА_3, а іншою (іншими) особою.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.