Справа № 2-а-20/09
Іменем України
02 лютого 2009 року
в складі: головуючого-судді Меженнікової С.П.
при секретарі Солохненко О.В.
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, відділу зони ЧАЕС УМВС України в Київській області, Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного ( обов'язкового) відселення про стягнення невиплаченої частини заробітної плати, -
ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до Головного Управління МВС України в Київській області просить визнати незаконними дії посадових осіб ГУ МВС України в Київській області щодо не нарахування та не виплату 261 759, 87 грн. доплат за роботу в зоні відчуження і зоні безумовного ( обов»язкового) відселення, передбаченої ст.ст.39-40 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 137 „Про доплати та компенсації особам, які працюють у зоні з відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", яка нараховується у відповідності до вимог Указу Президента України від 04.10.1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та від 24.04.2003 року № 370 « Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу. Визнати за ним право на нарахування та виплату 261 759, 87 грн. доплат за роботу в зоні відчуження і зоні безумовного ( обов»язкового) відселення, передбаченої ст.ст.39-40 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 137 „Про доплати та компенсації особам, які працюють у зоні з відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", яка нараховується у відповідності до вимог Указу Президента України від 04.10.1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та від 24.04.2003 року № 370 « Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу». Стягнути з Головного Управління МВС України в Київській області на його користь 261 759 грн. 87 коп. невиплаченої суми доплат за роботу в зоні відчуження з 15.03.2003 року по 12.12.2005 року.
Свої вимоги мотивував тим, що він з 15.03.2003 року по 12.12.2005 року проходив службу у відділі зони ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області на посадах середнього начальницького складу, а тому відповідно до ст.ст. 39-40 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому повинна виплачуватися щомісячна доплата, розмір якої в період з 15.03.2003 року по 12.12.2005 року визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 137 « Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного ( обов»язкового) відселення після повного відселення жителів» і дорівнює 9-кратному розміру доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного ( обов»язкового ) відселення, плюс премія у розмірі 50 відсотків від цієї суми. Доплата громадянам, які працюють у зоні безумовного відселення становить три мінімальні заробітні плати, тому вважає, що розмір щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження за вказаний період повинен дорівнювати 27 мінімальним заробітним платам плюс 50 відсотків премії від цієї суми. Всупереч зазначеним законодавчим актам, доплата за роботу в зоні відчуження, йому нараховувалась та сплачувалась відповідно до Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року, виходячи з розміру 118,80 грн., а отже частково, заборгувавши йому за період з 15.03.2003 року по 12.12.2005 рік 261 759 грн. 87 коп.
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 687 ц від 8 жовтня 2008 року, за виконання службових обов»язків в зоні відчуження і зоні безумовного (обов»язкового) відселення в період з 15.03.2003 року по 12.12.2005 року, у відповідності до норм чинного законодавства, ОСОБА_1 мав би отримати грошове забезпечення в загальній сумі 281 081 грн. 76 коп. Отримав грошове забезпечення та обов»язкові доплати на оклади грошового утримання в розмірі 24 816 грн. 33 коп. Сума невиплаченого грошового забезпечення та обов»язкових доплат на оклади грошового утримання становить 256 265 грн. 43 коп. ( а.с. 65-73).
Позивач, після проведення зазначеної судово - економічної експертизи, позовні вимоги у частині розміру позовних вимог уточнив, надавши письмову заяву, просив стягнути з Головного Управління МВС України в Київській області на його користь 256 265 грн. 43 коп. невиплаченої суми доплат за роботу в зоні відчуження з 15.03.2003 року по 12.12.2005 року та понесені ним судові витрати в сумі 2252 грн. 16 коп. ( а.с.86-87).
Ухвалою суду від 26.11.2008 року за клопотанням представника відповідача до участі в справу залучено в якості другого відповідача - відділ зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області та Державний департамент - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов»язкового) відселення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві. На підтвердження розміру грошового забезпечення та обов»язкових доплат на оклади грошового утримання посилався на висновок експерта. Додатково пояснив, що про склад заробітної плати не знав, вважав, що отримував заробітну плату повністю відповідно до чинного законодавства, про порушення своїх прав дізнався 25-26 лютого 2008 року, коли зустрів свою колишню співробітницю, яка йому повідомила та надала рішення суду про стягнення на її користь даних доплат. Після чого звернувся до суду з даним позовом, тому вважає, що йому повинен бути поновлений строк звернення до суду. Просив позовні вимоги про визнання незаконними дії посадових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо не нарахування та не виплату доплат за роботу в зоні відчуження і зоні безумовного (обов»язкового) відселення, про визнання за ним права на проведення нарахування та виплату 256 265 грн. 43 коп. невиплаченої суми доплат за роботу в зоні відчуження за період з 15.03.2003 року по 12.12.2005 року та про стягнення вказаної суми з ГУ МВС України в Київській області, задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи на те, що перед позивачем заборгованості не має, нарахування та виплата доплат за роботу в зоні відчуження в період роботи позивача здійснювалася із застосуванням Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року, відповідно до чинного законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду.
В судове засідання представник Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов»язкового) відселення та Відділу зони Чорнобильської АЕС не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить поштова кореспонденція.
Державний департамент - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов»язкового) відселення просить справу розглядати у відсутність їх представника, в письмових запереченнях на позов зазначив, що Департамент діє відповідно та в межах наданих повноважень, всі виплати і доплати здійснювались позивачу у відповідності до чинного законодавства. Позов вважає безпідставним і необґрунтованим, в задоволенні позову просить відмовити ( а.с.106-108).
Заслухавши у судовому засіданні пояснення з'явившись учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше встановлюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач вважав, що заробітна плата нараховувалась йому відповідно до чинного законодавства в повному обсязі, про своє порушене право дізнався, коли зустрів в лютому 2008 року свою колишню співробітницю, яка йому повідомила, що нарахування та виплата доплати за роботу в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення їм здійснювалась частково, на підтвердження чого показала йому рішення суду.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду поважними і відповідно до ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути і вирішити справу в порядку встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач з 15 березня 2003 року по день звільнення - 12 грудня 2005 року проходив службу у відділі зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області, на посадах помічника начальника - оперативного чергового чергової частини та начальника штабу та відповідно до довідок ( а.с.7-9) отримував щомісячну доплату на оклади за несення служби в зоні відчуження ЧАЕС, відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року за №137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів". Судом також встановлено, що доплата позивачу за роботу в зоні безумовного ( обов»язкового) відселення розраховувалась на підставі Постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні витрати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з 13 грн. 20 коп. щомісяця.
Згідно вимог ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06 червня 1996 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення проводиться доплата, зокрема, в зоні безумовного (обов»язкового) відселення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року за №137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", якою встановлено, що у період з 01 січня 2003 рок до 01 січня 2006 року, особам, які постійно працюють, а також особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонних військ , які постійно виконують службові обов'язки у зоні відчуження, проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного ( обов»язкового) відселення. Особам, які постійно працюють у зоні відчуження, премія за основні результати господарської діяльності нараховується у розмірі до 50 відсотків тарифної ставки ( посадового окладу) з урахуванням доплат і надбавок, передбачених законодавством і підпунктом 1 цього пункту.
В той же час, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 встановлено конкретну суму доплати в розмірі 13 грн. 20 коп. ( за грошовою реформою 1996 року), що фактично суперечить вищевказаному Закону.
Разом з тим, встановлення даною Постановою конкретного розміру доплати за роботу в зоні відчуження не може служити безумовною підставою для відмові в позові, оскільки з прийняттям цієї Постанови, ОСОБА_1 не втратив своє право на доплату та премії за роботу в зоні відчуження в розмірах, визначених статтею 39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", яке гарантоване не лише зазначеними нормативними актами, а й Конституцією України.
Відповідно до висновку № 687 судово-економічної експертизи, складеної 08 жовтня 2008 року, розмір грошового забезпечення та обов'язкових доплат на оклади грошового утримання, який не виплачено ОСОБА_1 за роботу у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення за період з 15 березня 2003 року по 12 грудень 2005 року, становить 256 265 грн. 43 коп.
Враховуючи вищевикладене, підлягає стягненню з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області ( що проводив фінансування) на користь ОСОБА_1 не отримана ним доплата, з урахуванням одержаних виплат за вказаний період, в сумі 256 265 грн. 43 коп.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законам України, а тому застосування Постанови Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996 року, на яку посилались відповідачі в своїх запереченнях, суперечить Конституції, Законам України та порушує права позивача.
Відповідачі відділу зони ЧАЕС УМВС України в Київській області, Державному департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного ( обов'язкового) відселення, не є розпорядником коштів, тому в задоволенні позовних вимог до них, суд відмовляє.
Позивач просить визнати дії щодо не нарахування та не виплату доплат за роботу в зоні відчуження і зоні безумовного (обов»язкового) відселення незаконними посадових осіб першого відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області. Дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки нарахування вказаних доплат не здійснювалось ГУ МВС України в Київській області.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи - проведення судової експертизи в сумі 2252 грн. 16 коп., стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 19,22,43 Конституції України, ст.ст. 39-40 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991р., Указом Президента України від 04.10.1996 року № 926 „ Про умови грошового забезпечення рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ, постановою КМ України № 137 від 29.01.2003 року „ Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного обов'язкового відселення після повного відселення жителів”, ст.ст. 92, 94, 99,100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області , відділу зони ЧАЕС УМВС України в Київській області, Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного ( обов'язкового) відселення про визнання дій незаконними та стягнення невиплаченої частини заробітної плати, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право на проведення нарахування з 15.03.2003 року на виплату 256 265 грн. 43 коп. доплат за роботу в зоні відчуження і зоні безумовного ( обов'язкового) відселення .
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 невиплачену суму доплат за роботу в зоні відчуження і зоні безумовного ( обов'язкового) відселення з 15.03.2003 року по 12 грудня 2005 року в сумі 256 265 ( двісті п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 43 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в сумі 1700 грн. судового збору та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи - 2252 грн. 16 коп. стягнути з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: С.П. Меженнікова