07 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2a-1670/764/11
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.
при секретарі - Зайченко Н.О.
за участю: представника позивача - ОСОБА_2В,
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
24 січня 2011 року позивача ОСОБА_1 міський центр зайнятості звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргуу розмірі 4449, 43 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримання допомоги по безробіттю було приховано факт реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, тому відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" отримана сума допомоги по безробіттю в розмірі 4449,43 грн. підлягає поверненню.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що 31.08.2004 року подав заяву до Державної податкової інспекції у м.Полтві про зняття з податкового обліку та його було знято про що свідчить довідка №1019 від 01.09.2004 року, проте він не знав про необхідність звернення до державного реєстратора для внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, а тому він вважає що на момент звернення до центру зайнятості він не був підприємцем, так як жодної підприємницької діяльності не здійснював.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.12.2006 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Наказом ОСОБА_1 міського центру зайнятості відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
В ході звірки з управлінням з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців на запит ОСОБА_1 міського центру зайнятості повідомлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 08.11.2001 року.
Як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.08.2010 року, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.11.2001 року державним реєстратором Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, номер запису про державну реєстрацію 25880170000015877.
З посиланням на виявлений в ході звірки з Єдиним державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців факт не припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3, а також на частину 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_1 міським центром зайнятості видано наказ 27.08.2010 року № 227 про повернення ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 4449,43 грн., одержаних як допомога по безробіттю, примірник якого отримано відповідачем.
Доказів оскарження вказаних наказів та доказів повернення отриманої суми грошової допомоги по безробіттю відповідач до суду не подав, фактичних даних, які б спростовували наявність у нього такого обов'язку, суду не навів, а суд самостійно при виконанні вимог статті 11 КАС України у частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі не виявив.
В запереченнях на позов відповідач зазначив що дана справа не підсудна ОСОБА_1 окружному адміністративному суду, а за предметною підсудністю повинна розглядатися місцевим загальним судом як адміністративним, суд не погоджується з твердженням відповідача виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Статтею 18 Закону України «Про зайнятість населення»визначено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих -державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 5 частини 1 статті 34 вищевказаного Закону Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття надано право, зокрема, стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Таким чином, у справі виник спір за зверненням суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації наданих йому законом функцій у сфері публічно-правових відносин та у випадку, який встановлено законом, а тому позовна заява ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-XII до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до ч. 2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно ч. 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно довідки ОСОБА_1 міського центру зайнятості за період з 07 грудня 2006 року по 22 липня 2007 року (термін перебування на обліку в центрі зайнятості) ОСОБА_3 отримав допомогу по безробіттю в розмірі 4449,43 грн.
Відповідно до п.3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
З приводу твердження відповідача про те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості вона не займалася підприємницькою діяльністю, суд приходить до висновку, що Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003 року пов'язує статус підприємця не з фактом зайняття фізичною особою підприємницькою діяльністю, а з державною реєстрацією цієї особи як підприємця.
Згідно абзацу другому частини 15 статті 47 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Таким чином, відповідач на момент звернення до центру зайнятості, був зайнятою особою, яка не мала права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.
Відповідно до п.7. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення допомоги по безробіттю в сумі 11392 грн. 19 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (36000, АДРЕСА_1, іден.номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 міського центру зайнятості (36037, м. Полтава, вул. Леніна, 91, р/р 37176165603202, банк УДУ в Полтавській області м. Полтава, МФО 831019, ЗКПО 22534038) допомогу по безробіттю в сумі 4449 (чотири тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 43 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2011 року.
Суддя Г.В. Костенко