01 вересня 2015 року (м.Київ) 810/2411/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-140 від 20.11.2013 року на суму 6 984, 48 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначену у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач стверджує, що він здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, є пенсіонером за віком (незважаючи на призначення пенсії зав вислугою років), а тому звільняється від спати єдиного внеску.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не розповсюджується на позивача, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком в спеціально порядку, який встановлений ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, а тому остання не є пенсіонером за віком в розумінні положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.
01.09.2015 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку (вх. № 13308/15 від 01.09.2015), відповідно до якої позивач просить суд поновити строк на звернення до суду щодо визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-140 від 20.11.2013 року на суму 6 984, 48 грн., у зв'язку з наявністю поважних причин.
Судом було прийнято вищевказану заяву позивача, досліджено обставини, які свідчать про неможливість вчасного звернення позивача з даним позовом до суду та визнано поважними причини пропуску строків звернення до суду, про що судом постановлено ухвалу від 01.09.2015.
Також позивач просить розглянути справу за її відсутності.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вищий адміністративний суд України в п. 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.
На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 25.05.2012 р.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 14.11.1993 р., позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і належить до потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії.
Також, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, що призначена у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку з врахуванням ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» як особа, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відноситься до категорії 4, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_4 від 22.09.2010 р. Матеріалами справи встановлено, що 20.11.2013 Білоцерківською ОДПІ в Київській області була надіслана на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-140 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6 984, 48 грн.
Не погодившись з вищевказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась до суду з цим позовом про визнання її недійсною та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.
Правовідносини, що склались між сторонам регулюються положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску назагальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI) передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що на ФОП ОСОБА_1 не розповсюджується дія припису п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивачу призначена пенсія у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що унеможливлює звільнення останньої від спати відповідного внеску.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі-Закон № 1058-IV), передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Відповідно до абз. 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсій, щомісячного грошового утримання, зокрема, й відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія, щомісячного довічного грошового утримання за її вибором.
Разом з тим, абзацом 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (надалі- Закон № 796-XII) визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України № 796-XII, є пенсіонерами за віком , і це відповідає Прикінцевим положення Закону України № 1058-IV.
Отже, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464-VI.
Так, зокрема, такої позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.05.2014 року (справа № 21-149а14) та від 24.03.2015 року (справа № 21-103а15), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України
Отже, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в повному обсязі розповсюджуються на осіб, які набули права на пенсію за віком в порядку, передбаченому ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», що в свою чергу свідчить про те, що позивач, в силу припису п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI, є звільненою від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 (яка була чинна станом на момент винесення вимоги), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Враховуючи, що позивач на підставі п. 4 ст. 4 Закону № 2464 звільнений від сплати єдиного внеску, як пенсіонер за віком, суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування відповідачем вимоги, оскільки недоїмка зі сплати єдиного внеску у позивача відсутня.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною вимоги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про оплату боргу (недоїмки) від 20.11.2013 № Ф-140.
3.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (09117, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 12, ідентифікаційний код - 38614712).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.