30 липня 2015 року Справа № 808/9024/14 ДО/808/1246/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сіпаки А.В.
суддів - Татаринова Д.М., Шари І.В.
при секретарі судового засідання - Батигіні О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача 1 - ОСОБА_3
відповідача 2 - ОСОБА_4
відповідача - 3 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
до Головного управління МВС України в Донецькій області
до Дружківського МВ ГУМВС України в Донецький області
про поновлення на посаді, скасування наказу та стягнення середнього заробітку
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1), до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач-2), до Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 3), в якому позивач просить суд:
- скасувати наказ МВС України від 07 серпня 2014 року за №865;
- скасувати наказ МВС України від 27 серпня 2014 року №1680 о/с в частині звільнення позивача;
- скасувати наказ відповідача 2 від 07.10.2014 № 361 о/с в частині його звільнення;
- поновити позивача на посаді старшого інспектора СКЗ Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 27 серпня 2014 року;
- стягнути з Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошове забезпечення (заробітну плату) за фактично відпрацьований час з 28.08.2014 по 04.11.2014 в сумі 7926,24 грн.;
- стягнути з Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу по день подання позову до суду у сумі 3396,96 грн.;
- стягнути з Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.12.2014, дня подання адміністративного позову, по день винесення судового рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідачем-1 неправомірно прийнято накази №865 від 07.08.2014 та №1680 о/с від 27.08.2014, в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, оскільки позивачем не вичинялось будь-яких дій, які суперечать вимогам чинного законодавства та порушують присягу співробітника органів внутрішніх справ. Крім того, зазначає, що позивача не було ознайомлено з оскаржуваними наказами та він фактично продовжував виконувати посадові обов'язки до 04.11.2014. В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник МВС України проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що наказ МВС України №1680 о/с від 27.08.2014 “По особовому складу”, виданий на підставі наказу МВС України №865 від 07.08.2014 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області”, в якому були встановлені обставини безвідповідального ставлення працівників Дружківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, у тому числі і позивача до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ, які свідомо зрадили інтереси служби, що виразилося у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на території нашої країни. Позивача, звільнено з органів внутрішніх справ України у запас (із поставленням на військовий облік) за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, а отже оскаржуваний наказ був виданий з дотриманням вимог Положення. Також вказав, що підстави для задоволення вимог позивача до МВС України відсутні, а тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача-2 в поданих до суду письмових запереченнях підтримав позицію МВС України, заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача-3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові пояснення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що старший лейтенант міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.02.2008, а з серпня 2013 року обіймав посаду старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Пунктом 39 наказу №865 від 07.08.2014 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області”, за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України “Про міліцію” та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, керуючись ст.ст.2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом №1680 о/с від 27.08.2014 “По особовому складу”, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
Вважаючи протиправними накази Міністерства внутрішніх справ України №865 від 07.08.2014, №1680 о/с від 27.08.2014 та №361 о/с від 07.10.2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо оскаржуваних наказів відповідача-1 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів внутрішніх справ, суд зазначає наступне.
Як зазначено у наказі Міністерства внутрішніх справ України №865 від 07.08.2014 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області” притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ обґрунтоване наступним: за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, статті 65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України “Про міліцію” та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ позивача звільнити з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами ч.3 ст.3 Закону України “Про міліцію” у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.
Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
Отже, недодержання працівником органів внутрішніх справ України наведених вище норм є безумовною підставою вважати цю особу такою, яка вчинила правопорушення.
Разом з тим, наявність такого правопорушення повинна бути доведена певними доказами, отриманими із дотриманням певної процедури, при цьому обов'язок доведення такого факту покладається на орган внутрішніх справ, який приймає рішення щодо притягнення працівника до відповідальності, визначеної законом.
В обґрунтування підстав для прийняття оскаржуваних наказів представник відповідача-1 посилається на Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України, затверджений Міністром внутрішніх справ України 07.08.2014.
У висновку службового розслідування зазначено, що “ОСОБА_1 виніс зброю у двір, де передав її заступникам начальника МВ ОСОБА_5 і заступнику начальника Дружківського МВ - начальнику кримінальної міліції підполковнику міліції ОСОБА_6В.”.
Разом з тим, суд зазначає, що Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд може збирати докази з власної ініціативи.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження фактів вчинення позивачем будь-якого правопорушення, викладених у Висновку службового розслідування.
Також, суд зазначає, що відповідачами до матеріалів справи не надано доказів співпраці ОСОБА_1 з сепаратистами та представниками “ДНР”.
Вказані висновки відповідачі базуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Також представники відповідачів зазначили, що їм не відомо про наявність будь-якого кримінального провадження відносно позивача, за фактами, які викладені у висновку службового розслідування. Даний факт також підтверджується і листом прокуратури Донецької області від 17.06.2015 № 17/1/3-568 вих. 15, який було надано на виконання Ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2015.
В той же час суд зазначає що, частиною 6 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Судом встановлено, що позивачу у спосіб, встановлений ч.8 ст.14 Дисциплінарного статуту не доведений зміст наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Відповідачами зі свого боку, не надано суду доказів ознайомлення позивача із таким наказом під підпис.
За приписами ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Отже, наявні в матеріалах справи докази спростовують викладену у висновку службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем правопорушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та таким, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
При цьому пунктом 70 зазначеного Положення визначено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться:
до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, м Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ;
осіб вищого начальницького складу - відповідно до законодавства.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, визначено, що міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачами не доведено та не надано суду доказів, що позивачем вчинені будь-які вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, не підтверджені жодними доказами висновки службового розслідування, не надані докази порушення відносно позивача кримінального справи.
Крім того, у матеріалах справи містяться докази, які свідчать про той факт, що незважаючи на фактичне звільнення позивача із ОВС та із займаної ним посади 27.08.2014, позивач фактично виходив на службу та виконував покладені на нього обов'язки до листопада 2014 року.
Також суд зазначає що, пунктами 63-67 Положення визначені підстави для звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби. Згідно п.2 Положення позивач, перебуваючи у спеціальному званні старшого лейтенанта міліції, відноситься до осіб середнього начальницького складу.
Відповідно до пп. “є” п.64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни. Відповідно пункту 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Таким чином, суд дійшов висновку, що скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу та не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а отже така підстава для звільнення не може бути застосована в порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи викладені вище факти, суд дійшов висновку про протиправність наказів Міністерства внутрішніх справ України №865 від 07.08.2014 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області” в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України та №1680о/с від 27.08.2014 “По особовому складу” в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідача-1 в частині, яка стосується позивача, то на підставі вимог п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, позивач підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Суд зазначає, що обов'язок видання наказу про поновлення позивача на посаді лежить на особі, яку наділено повноваженням призначати на таку посаду працівника органів внутрішніх справ, а отже поновлювати на посаду ОСОБА_1 має саме Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Що стосується визначення розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. (далі - Порядок № 100). Так, згідно з вимогами п.2 Порядку №100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п.5.8 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки Дружківського МВ від 11.06.2015 року, судом встановлено, що позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення в повному обсязі до 31.07.2014 року.
Також з довідки Дружківського МВ № 5505 від 11.06.2015 встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 111,38 грн., кількість днів вимушеного прогулу станом на 30.07.2015 становить 337 календарних днів.
Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути з на користь позивача, становить 37535,06 грн.
За приписами п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З довідки Дружківського МВ №5505 від 11.06.2015 встановлено, що за останні два місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення складало: 2937,00 грн. в червні 2014 року та 3857,00 грн. в липні 2014 року.
З наведених підстав постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача-3 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3341,40 грн. підлягає негайному виконанню.
Щодо позовних вимог про скасування наказу №361 від 07.10.2014, суд зазначає, що за своєю правовою природою наказ про визначення вислуги років є похідним від наказу по звільнення. Враховуючи висновки суду про неправомірність та необхідність скасування наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а також висновки про необхідність поновлення позивача на попередній посаді, такий наказ втрачає своє практичне значення, встановлені в ньому строки вислуги років нівелюються, що робить недоцільним скасування такого наказу. У зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Позовні вимоги та стягнення з МВС України грошового забезпечення за фактично відпрацьований час з 28.08.2014 по 04.11.2014 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.18 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
Враховуючи, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ 27.08.2014, то на переконання суду відповідач-3 був зобов'язаний нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу саме по 27.08.2014.
Оскільки заробітна плата виплачена позивачу по 27.08.2014, що не заперечується сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, суд зазначає, що належним захистом прав позивача є саме стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в порядку передбаченому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та в розмірі передбаченому Порядок №100.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №865 від 07.08.2014 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій обасті” в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №1680 о/с від 27.08.2014 “По особовому складу” в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінет Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Дружківського міського відділу ГУ МВС України у Донецькій області.
Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Дружківського міського відділу ГУ МВС України у Донецькій області з 28.08.2014.
Стягнути з Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2014 по 30.07.2015 у розмірі 37 535 грн. 06 коп. (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень шість копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду в частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Дружківського міського відділу ГУ МВС України у Донецькій області та в частині стягнення з Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 3 341 грн. 40 коп. (три тисячі триста сорок одна гривна сорок копійок) підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя А.В. Сіпака
Суддя Д.В. Татаринов
Суддя І.В. Шара