14 серпня 2015 року Справа № 808/6744/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сіпаки А.В.
при секретарі Горбовій І.С.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача - не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про скасування податкових повідомлень - рішень
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 08.05.2012 в частині встановлення порушення суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4, п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 39287,17 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9821,79 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 08.05.2012 в частині встановлення порушення суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52383 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 13095,75 грн.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проти задоволення позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець 06.09.2007 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
В період з 18.03.2013 по 29.03.2013 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт № 247/17-020/НОМЕР_2 від 12.04.2013 року (далі - акт перевірки від 12.04.2013 року).
Під час перевірки податковий орган встановив, що протягом перевіреного періоду фізична особа - підприємець мала взаємовідносини з ТОВ «Лігран», яке перебуває на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Відповідачем отримано акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.12.2012 № 7250/224/34656476 від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Лігран», яким встановлено порушення ТОВ «Лігран» ст.. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, а також відсутність реального здійснення господарських операцій.
У висновках акта перевірки від 12.04.2013 року відповідач зазначив про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4, п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 39287,17 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9821,79 грн.; вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52383 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 13095,75 грн.
На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.05.2013 року, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.
Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Лігран»:
СПД-ФО ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Лігран» (Постачальник) уклали договір поставки від 05 грудня 2011 року № 5/12, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати (поставляти) у зумовлені строки Покупцеві Припій ПОС - 40 та Припій ПОС - 61, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати його вартість. Товар, відповідно до пункту 3.1. даного договору, постачається Покупцю за попередньою заявкою Покупця. Відповідно до п. 3.2 заявка надсилається Покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу Постачальника або засобами факсимільного зв'язку на телефон/факс постачальника. На виконання умов даного договору Продавець передав у власність Покупцю Припій ПОС - 40 та Припій ПОС - 61 відповідно до видаткових накладних.
ТОВ «Лігран» у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні, наявні в матеріалах справи. За отриманий від ТОВ «Лігран» Припій ПОС - 40 та Припій ПОС - 61, позивач розрахувався в безготівковій формі, що підтверджується копіями звіту по операціям за рахунками та не заперечується відповідачем.
Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно із приписами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
До витрат операційної діяльності відносяться витрати, визначені пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити.
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
Таким чином суд першої інстанції правильно визначив, що беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Розглядаючи питання про необґрунтованість висновків податкового органу, суд враховує наступне.
Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є неспеціалізована оптова торгівля.
Для здійснення обраного ним виду господарської діяльності, підприємцем було придбано і оплачено Припій ПОС - 40 та Припій ПОС - 61. По факту продажу продукції ТОВ «Лігран» виписано ФОП ОСОБА_2 податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту відповідні суми.
Факт реальності купівлі-продажу продукції підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарської операції, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт продажу товарів, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, включену у вартість ціни товарів за договором поставки.
З метою підтвердження використання та реалізації придбаних товарів у господарській діяльності позивачем до суду надано: договір № 06/11 від 17.06.2011, договір № 10-01/12 від 10.01.2012, договір № 10/01/11 від 10.01.2011, договір № 31-01/12 від 31.01.2012, договір поставки № 31-15/12 від 31.05.2012, договір поставки № 01/02-12 від 01.02.2012, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання придбаного товару від ФОП ОСОБА_2 та підтвердження розрахунків у безготівковій формі з покупцями придбаного товару, а саме приватним підприємством «ОСОБА_3 Мануфактура», ФОП ОСОБА_4, приватна виробничо-комерційна фірма «ДіСтас», приватне підприємство «Сервіс-Пак».
Таким чином, суд приходить до висновку, що мотиви, з яких податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.
Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Лігран» на укладення договору із позивачем (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача та його контрагентів, на укладення фіктивних правочинів не встановлено, що виключає їх кваліфікацію як недійсних.
Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
З урахуванням приписів п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та заявлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про не реальне проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.
Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується національними судами як джерело права.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведені вище обставини та приписи законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 за № НОМЕР_1 з визначенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52383 грн. 00 коп. за основним платежем та 13095 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями з визначенням податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39287 грн. 17 коп. за основним платежем та 9821 грн. 79 коп. - за штрафними санкціями не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 08.05.2013 за № НОМЕР_1 з визначенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52383 грн. 00 коп. за основним платежем та 13095 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями.
Скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 08.05.2013 за № НОМЕР_1 з визначенням податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39287 грн. 17 коп. за основним платежем та 9821 грн. 79 коп. - за штрафними санкціями.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) суму судового збору у розмірі 1145 грн. 89 коп. (одна тисяча сто сорок п'ять гривень вісімдесят девять).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака