09 вересня 2015 рокум. Ужгород№ 807/982/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.
за участю сторін:
позивача - не з'явився
представника відповідача - Пензов С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення, -
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чопської митниці Міндоходів, яким просить суд: зобов'язати Чопську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 807/1703/14 за період з 12.06.2014 по 30.03.2015, у розмірі визначеному судом, із утриманням обов'язкових податків та зборів з даної суми до Державного бюджету України.
Ухвалою суду від 09.09.2015 р, що занесена до журналу судового засідання, замінено відповідача - Чопську митницю Міндоходів на її правонаступника - Закарпатську митницю ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 807/1703/14 задоволено позов ОСОБА_2. до Чопської митниці Міндоходів про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі № 807/1703/14 залишено без змін.
Наказом Чопської митниці Міндоходів від 31.03.2015 року № 46-о позивача поновлено на посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці з 15.04.2014 року. У зв'язку з цим, час вимушеного прогулу, на думку позивача, тривав у нього з 12.06.2014 року по 30.03.2015 року, однак відповідач не виплатив позивачу середньомісячний заробіток за вказаний період.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу за його відсутності.
Відповідач надав суду письмі заперечення проти позову, в яких зокрема зазначив, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року в частині поновлення на роботі була допущена до негайного виконання. Відтак, 11.06.2014 року закінчився перебіг строку вимушеного прогулу в розумінні ст. 235 КЗпП України. Крім того, зазначив, що позивач в порушення ст. 236 КЗпП звернувся з новим позовом, замість вирішення питання пов'язаного з виконанням (невиконанням) рішення прийнятого у справі про поновлення на роботі в межах раніше вирішеної справи, оскільки як вбачається зі змісту позовних вимог, суть спору полягає у виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року. Таким чином, у задоволенні позовних слід відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року по справі № 807/1703/14 задоволено позов ОСОБА_2 до Чопської митниці Міндоходів про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, а саме постановлено: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Чопської митниці Міндоходів від 15.04.2014 року № 231-о «Про звільнення ОСОБА_2.»; 2) поновити ОСОБА_2 на займаній до звільнення посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці днем - 15.04.2014 року; 3) стягнути з Чопської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу починаючи з 16.04.2014 року по датку постановлення судового рішення в розмірі 4598,88 грн. із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України; 4) постанова в частині поновлення ОСОБА_2 на займаній до звільнення посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці та стягнення суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 2693,40 грн. - підлягають до негайного виконання (а.с.23-27).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року по справі № 807/1703/14 залишено без змін (а.с.29-32).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із звернень позивача до Чопської митниці, позивач неодноразово звертався до відповідача щодо виконання рішення суду та поновлення його на роботі. (а.с. 33, 42).
31.03.2015 року наказом Чопської митниці Міндоходів № 46-о скасовано п.1 наказу Чопської митниці Міндоходів від 15.04.2014 № 231-о «Про звільнення ОСОБА_2.» та поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці з 15.04.2014 року (а.с.43).
Таким чином, виконання постанови суду від 11.06.2014 року про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання відбулося 31.03.2015 року.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Згідно ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 256 КАС України передбачено негайне виконання постанов суду щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби, тобто ще до набрання цим рішенням законної сили.
Згідно з вимогами частини 5 статті 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Згідно преамбули Закону України "Про виконавче провадження ", цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Аналіз наведених норм Конституції України, КАС України, Закону України "Про виконавче провадження " вказує, що органи державної влади повинні дотримуватись принципу верховенства права, поважати судові органи, та виконувати судові рішення які набрали законної сили або допущені до негайного виконання добровільно, без звернення до примусового виконання, та без висунення додаткових умов виконання судового рішення.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України "Про державну службу ", згідно зі ст.ст. 9, 30 якого правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Оскільки, спірні правовідносини не врегульовані вищенаведеними законодавчими актами, слід застосувати норми трудового законодавства.
Згідно ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, згідно ст.236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Аналіз змісту ст.236 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що обов'язок Чопської митниці, правонаступником якої є Закарпатська митниця ДФС, виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.
Хоча наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення які набрали законної сили повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.
Крім того, до даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.
Відповідно до п.2 ст.257 КАС України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання. Тобто, постанова суду від 11.06.2014 року підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду сулами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Таким чином, період з дня ухвалення Закарпатським окружним адміністративним судом постанови в адміністративній справі №807/1703/14 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в митних органах.
За вказаний період позивачеві, в порушення вимог статті 236 КЗпП України, середній заробіток за час затримки його поновлення на роботі виплачено не було.
Як вбачається з листа Виноградівського районного центру зайнятості, позивач за період з 12.06.2014 по 30.03.2015 року не звертався до центру зайнятості у пошуках роботи ( а.с.77).
Відповідно до ч.3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати".
Відповідно до п.2 Порядку у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
П.8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбаченних чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбаченних чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З довідки від 21.05.2014 р. № 05-35-237 про середню заробітну плату ОСОБА_2 (розрахунковий період - з лютого 2014 по березень 2014 р.) вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 2693,40 грн., а середньогодинна заробітна плата - 16,08 грн. (а.с. 48).
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 складала 1142 робочих годин.
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 09.09.20124 № 10196/0/14-114/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 01.01.2015 по 30.03.2015 становила 479 робочих годин.
Таким чином, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 12.06.2014 по 30.03.2015 року становить: 16,08 х (1142 + 479 ) = 26065,68 грн. (а.с.59-60).
Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Суд не погоджується із твердженням представника відповідача про те, що даний адміністративний позов має розглядатися, як матеріали до первинного позову, пов'язаного із поновленням позивача, а не як окремий позов.
Суд таку думку представника відповідача спростовує наступним. Оскільки, наказом відповідача від 31.03.2015 року за № 46-о позивач вже був поновлений на посаді, отже всі інші відносини між сторонами врегульовуються шляхом подачі до суду окремого адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить висновку про необхідність задоволення позовної заяви та відновлення порушених прав позивача, шляхом ухвалення постанови про виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року по справі №807/1703/14.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення - задовольнити.
Зобов'язати Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 807/1703/14 за період з 12.06.2014 року по 30.03.2015 року у розмірі 26 065,68 (двадцять шість тисяч шістдесят п'ять гривень шістдесят вісім копійок) грн. із утриманням обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяМ.М. Луцович