14 вересня 2015 року Житомир справа № 806/3160/15
категорія 8.2.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Попової О. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1211,10 грн.,-
встановив:
Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 1211,10 грн. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вказана заборгованість виникла у зв"язку із невиконанням відповідачем свого обов"язку, як платника податків своєчасно сплачувати до бюджету єдиний податок.
Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з"явився. Про розгляд справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 11 ст. 35 КАС України.
Суд вважає за можливе розгляд справи провести в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України.
Встановлено, що відповідач як платник податків перебуває на обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.
З 1 квітня 2012 року відповідач переведений на спрощену систему оподаткування, що підтверджується його заявою. У даній заяві відповідач самостійно обрав ставку єдиного податку - 10%.
Як свідчать матеріали справи, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 1211,10 грн., у тому числі: з лютого 2013 року по грудень 2013 року.
Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та (або) сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків передбачених законом.
Згідно із приписами статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу ХІV ПК України.
Відповідності до статті 293 ПК України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно приписів пункту 294.1 статті 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Пунктом 295.2 статті 295 ПК України встановлено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Як свідчить розрахунок заборгованості, відповідач має податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 1211,10 грн.
Згідно із пунктом 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що у зв"язку із несплатою відповідачем єдиного податку, контролюючим органом винесена податкова вимога від 18.11.2013 року №10736-17. Вказана вимога отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідач заперечень проти позову, доказів оскарження податкової вимоги контролюючого органу та доказів про сплату податкового боргу в розмірі 1211,10 грн. не надав, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Судові витрати, відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягуються.
Керуючись ст.ст. 128, 158-163,254 КАС України,
постановив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України в особі Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (ЄДРПОУ 39904577) заборгованість у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 10 (десять) коп.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.Г. Попова