07 вересня 2015 року Житомир справа № 806/3491/15
категорія 10.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12408,46 грн,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску в загальній сумі 12408,46 грн. У обґрунтування позову зазначав, що відповідач як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі єдиний внесок. У зв'язку з невиконанням даних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за 2013 - 2014 роки та січень - червень 2015 року в загальній сумі 12408,46 грн. Несвоєчасна сплата завдає шкоди інтересам держави, тому Коростенська ОДПІ просить стягнути з відповідача недоїмку в розмірі 12408,46 грн у судовому порядку.
Представник позивача прибув до суду. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглянути справу в письмовому провадженні, про що подав письмове клопотання.
Відповідач до суду не прибув, про час і місце розгляду справи, відповідно до частини 4 статті 33, частини 11 статті 35 КАС України, вважається повідомленим належним чином.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.
В силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області як платник податків і зборів. Відповідачем обрано спрощену систему оподаткування.
Згідно зі пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2464-VI), відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).
Відповідно до приписів ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску - фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом) є календарний рік.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Із наданих до суду роздруківок даних особового рахунку платника вбачається, що відповідачем єдиний внесок за 2013 - 2014 роки та за 2 квартали 2015 року у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску сплачено не було. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати єдиного внеску за вказаний період у загальному розмірі 12408,46 грн.
Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, своєчасно несплачена сума єдиного внеску (12408,46 грн) вважається недоїмкою.
Абзацом першим частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У відповідності до абз. 2, 3, 4, 7-9 вказаної частини статті 25 Закону № 2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються (абз. 10 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI).
Системний аналіз наведених правих норм свідчить на користь висновку, що контролюючий орган має право звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску лише після вжиття ним всіх можливих заходів, передбачених нормами частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, тобто у випадку, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів (фіскальним органом), не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки, визначену у вимозі. При цьому суд зауважує, що виставлення платнику вимоги про сплату недоїмки є обов'язком, а не правом контролюючого органу.
Більш того, суд вважає, що вимога про сплату недоїмки є рішенням, на підставі якого контролюючий орган, у передбачених статтею 25 Закону № 2464-VI випадках, має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Подібної думки дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 09 квітня 2014 р. (справа № К/800/56372/13).
Судом встановлено, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією було виставлено відповідачу вимогу про сплату боргу з єдиного внеску лише в розмірі 3582,09 грн. Дані обставини підтверджені корінцем вимоги від 22 листопада 2013 року № Ф-293.
Доказів виставлення відповідачу вимоги або вимог про сплату боргу в інших розмірах матеріали справи не містять, представником позивача до суду не надано.
Отже, позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати єдиного внеску лише в сумі 3582,09 грн, а не в межах суми заявленої до примусового стягнення у даному позові.
За таких обставин суд приходить до переконання, що стягненню з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в судовому порядку підлягає лише заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 3582,09 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача недоїмки в сумі 8826,37 грн.
Суд вважає, що відсутність вимог про сплату боргу на цю суму свідчить про недотримання позивачем вимог частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI перед зверненням до суду та виключає можливість стягнення зазначеної заборгованості в судовому порядку.
Відтак підстави для задоволення позовних вимог контролюючого органу в цій частині відсутні.
Підсумовуючи наведене, позов Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету в особі Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області заборгованість по єдиному внеску в сумі 3582,09 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.Ю. Романченко