Cправа № 2а-2704/10/0770
Рядок статзвіту № 2.29
Код - 11
22 лютого 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Маєцька Н.Д. за участю секретаря судового засідання Луцанич А.М. та сторін, які беруть участь у справі:
представника позивачів: ОСОБА_1;
представника прокуратури: ОСОБА_2;
представника відповідача: не з'явився;
третя особа: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3, до Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області №436 від 06 листопада 2009р, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 22 лютого 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 лютого 2012 року.
ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа -ОСОБА_4, в якій просили визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Міжгірської РДА №436 від 6 листопада 2009 року «Про усунення порушень, зазначених у протесті прокурора». До початку судового розгляду справи позивачі на підставі ст. 51 КАС України доповнили підстави адміністративного позову, про що подали суду відповідну заяву. Позовні вимоги мотивували тим, що оскаржуване розпорядження є незаконним, оскільки, винесено головою РДА без необхідних на те підстав та з перевищенням своїх повноважень.
В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну підстави адміністративного позову і просив суд їх задовольнити.
Представник прокуратури в судовому засіданні заперечила проти позову, з підстав викладених у запереченнях на позов.
Від відповідача на адресу суду надійшли заява, в якій останній просить суд розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами, проти задоволення позову заперечує.
Третя особа заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання не з'явився повторно, про причини прибуття суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, представника прокуратури та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Міжгірської РДА №632 від 23 грудня 2008 року «Про передачу у власність земельної ділянки»гр. ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,5917 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Репинне в ур. «Берег»на території Репинської сільської ради Міжгірського району, для ведення особистого селянського господарства. На підставі даного розпорядження 24 грудня 2008 року ОСОБА_7 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану в с. Репинне, ур. «Берег», а 27 грудня 2008 року відчужила таку ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу земельних ділянок, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського РНО ОСОБА_8 за реєстр. №3429.
Розпорядженням голови Міжгірської РДА №633 від 23 грудня 2008 року «Про передачу у власність земельної ділянки»гр. ОСОБА_5 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,5841 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Репинне в ур. «Берег»на території Репинської сільської ради Міжгірського району, для ведення особистого селянського господарства. 24 грудня 2008 року ОСОБА_5 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану в с. Репинне, ур. «Берег», а 27 грудня 2008 року відчужила таку згідно договору купівлі-продажу земельних ділянок, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського РНО ОСОБА_8 за реєстр. №3468.
Розпорядженням голови Міжгірської РДА №634 від 23 грудня 2008 року «Про передачу у власність земельної ділянки»гр. ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,5820 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Репинне в ур. «Берег»на території Репинської сільської ради Міжгірського району, для ведення особистого селянського господарства. 24 грудня 2008 року ОСОБА_3 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану в с. Репинне, ур. «Берег», а 27 грудня 2008 року відчужила таку згідно договору купівлі-продажу земельних ділянок, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського РНО ОСОБА_8 за реєстр. №3424.
Розпорядженням голови Міжгірської РДА №635 від 23 грудня 2008 року «Про передачу у власність земельної ділянки»гр. ОСОБА_6 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,5865 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Репинне в ур. «Берег»на території Репинської сільської ради Міжгірського району, для ведення особистого селянського господарства. 24 грудня 2008 року ОСОБА_6 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану в с. Репинне, ур. «Берег», а 27 грудня 2008 року відчужив таку згідно договору купівлі-продажу земельних ділянок, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського РНО ОСОБА_8 за реєстр. №3439.
Станом на сьогоднішній день ОСОБА_4 є власником вказаних земельних ділянок згідно державних актів про право власності на земельну ділянку від 10 лютого 2009 року.
29 жовтня 2009 року прокурор Міжгірського району Пилип Б. вніс протести на розпорядження голови РДА №№632, 633, 634, 635 від 23 грудня 2008 року, якими ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передано у власність земельні ділянки. У протестах зазначено про виявлені в ході перевірки порушення земельного законодавства під час винесення відповідних розпоряджень та передачу у власність позивачам земельних ділянок. Такі порушення, згідно протестів, полягають у тому, що позивачі земельними ділянками раніше не користувалися, заяв про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної держадміністрації не подавали, розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки не приймалось, а проекти відведення земельної ділянки не розроблялися та не погоджувалися з відповідними органами.
6 листопада 2009 року згідно розпорядження голови Міжгірської РДА №436 «Про усунення порушень, зазначених у протесті прокурора»скасовано розпорядження голови Міжгірської РДА №№632, 633, 634, 635 від 23 грудня 2008 року.
Суд приходить до переконання, що оскаржуване розпорядження є незаконним, оскільки, винесено головою РДА без необхідних на те підстав та з перевищенням своїх повноважень.
У відповідності до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 118 Земельного кодексу України в редакції, що була чинною на момент передачі позивачам у власність земельних ділянок, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Відповідно до п. 2 Порядку складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26 травня 2004 року, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.
В ході судового розгляду справи встановлено, що до моменту прийняття головою РДА розпоряджень від 23 грудня 2008 року про надання у власність земельних ділянок позивачам такими було замовлено, а Міжгірським районним відділом Закарпатської регіональної філії центру державного земельного кадастру було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Зокрема, станом на 10 грудня 2008 року межі відповідних земельних ділянок були визначені, що підтверджується відповідними планами меж, які є невід'ємними додатками до технічної документації із землеустрою. Також, після дослідження технічної документації суд констатує, що цільове призначення земельних ділянок позивачами не змінювалось.
Відтак, суд приходить до висновку, що підстав для розроблення проекту відведення земельних ділянок при отриманні позивачами у власність земельних ділянок не було, що цілком відповідає приписам Порядку складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Про відсутність потреби у виготовленні проекту відведення також повідомила і допитана в судовому засіданні в якості свідка начальник Міжгірського районного відділу Центру ДЗК ОСОБА_9
Посилання прокурора на складений ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»висновок судово-землевпорядної експертизи по кримінальній справі від 6 грудня 2010 року судом до уваги не приймаються, оскільки, даний письмовий документ ні за формою, ні за змістом не відповідає приписам Закону України «Про судову експертизу».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. При цьому, до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»не відноситься до державних спеціалізованих установ, що здійснюють судово-експертну діяльність, а юрисконсульт ОСОБА_10 всупереч ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»не пройшла відповідної підготовки в державній спеціалізованій установі Міністерства юстиції України, не атестована та не отримала кваліфікацію судового експерта з відповідної спеціальності. Більше того, експерт всупереч ст. 81 КАС України перед складання висновку не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Суд також знаходить обґрунтованими твердження позивачів про перевищення головою РДА своїх повноважень при винесенні оскаржуваного розпорядження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Висновки Конституційного Суду України підлягають до застосування і до спірних правовідносин, адже, відмінність органу місцевого самоврядування від органу державної влади в земельних питаннях полягає лише в тому, що орган місцевого самоврядування здійснює розпорядження землями комунальної власності в межах населених пунктів, а орган державної влади -поза межами населених пунктів.
Отже, голова Міжгірської РДА не мав права в односторонньому порядку вирішувати питання про скасування розпоряджень, якими позивачам надано безоплатно у власність земельні ділянки, оскільки, такі розпорядження на момент отримання протесту прокурора вже були реалізовані шляхом отримання позивачами державних актів про право власності на земельну ділянку та відчуження земельних ділянок третій особі ОСОБА_4
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що відповідач, приймаючи в односторонньому порядку оскаржуване рішення (розпорядження), грубо порушив права та інтереси позивачів, а також третьої особи, що виникли в процесі розпорядження земельними ділянками, а розпорядження голови Міжгірської РДА №436 від 6 листопада 2009 року є незаконними, оскільки, цим розпорядженням відповідач незаконно скасував свої попередні розпорядження, за якими виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією прав позивачів.
Нормами ст. 118 Конституції України врегульовано, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Згідно ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відтак, виявивши порушення земельного законодавства при наданні Міжгірською РДА громадянам безоплатно у власність земельних ділянок прокурор повинен був спрямувати свій протест не безпосередньо до Міжгірської РДА, а враховуючи те, що розпорядження голови РДА вже реалізовані, то вирішення питання про визнання незаконними та скасування відповідних розпоряджень Міжгірської РДА прокурору слід було у визначеному законом порядку поставити перед судом.
Оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб""єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, а позивачі просять суд визнати недійсним рішення відповідача, згідно ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивачів, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним розпорядження відповідача.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Керуючись статями 11, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_3, до Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області №436 від 06 листопада 2009р. - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області №436 від 06.11.2009р. "Про усунення порушень, зазначених у протесті прокурора".
3.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Маєцька Н.Д.