м. Львів, вул. Чоловського, 2
Справа № 2а-5091/09/1370
29 вересня 2009 року
12 год. 48 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді - Качур Р.П. ,
при секретарі - Дрозді І.С.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 332/14 від 13.01.2009 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (довір. Від 25.08.2009 р.)
свідка: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-нідерландське підприємство «Делім-Україна» про стягнення штрафу,-
Позов заявлено Львівським міським центром зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-нідерландське підприємство «Делім-Україна» про стягнення штрафу в розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника.
Сторонам роз'яснено їхні права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній доказами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» в десятиденний строк не подав державній службі зайнятості звіту про фактично вивільненого працівника.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, позов вважає необґрунтованим та таким що суперечить вимогам чинного законодавства з тих підстав, що відповідачем не порушено вимоги ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якого установи, організації зобов'язані повідомити державну службу зайнятості в десятиденний строк про вивільнення працівників у зв'язку із зміна організації виробництва і праці, у тім числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників не пізніше як за два місяці у письмовій формі вказуючи підстави і строки вивільнення, оскільки працівника звільнено не з підстав, передбачених цим Законом, а за згодою сторін. А відтак у нього не виникло обов'язку повідомити службу зайнятості про таке вивільнення.
В судовому засіданні 29 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
Львівським міським центром зайнятості було проведено перевірку щодо дотримання вимог чинного законодавства про зайнятість населення , зокрема п.5 ст. 20 Закону України « Про зайнятість населення». За результатами перевірки складено акт № б/н від 26.05.2009 року, в якому було виявлено, що в Сокальський районний центр зайнятості звернувся ОСОБА_3 звільнений з ТзОВ СП Українсько-Нідерландського підприємства «Делім Україна» згідно п. 1 ст. 40 КЗ пп. України. Під час перевірки з'ясовано, що ОСОБА_3, був звільнений з ТзОВ СП Українсько-Нідерландського підприємства «Делім Україна» згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується заявою ОСОБА_3від 10.04.2009 року з проханням звільнити з посади менеджера з логістики за згодою сторін та наказом директора ТзОВ «Делім-Україна» від 14.04.2009 року № 34 про звільнення ОСОБА_3за згодою сторін. Перевіривши розрахунково-платіжні відомості з'ясовано те, що вихідна допомога при звільненні Білецькому Роману Івановичу не виплачувалася.
Директором ТзОВ СП Українсько-Нідерландського підприємства «Делім -Україна» дано письмове пояснення про те, що бухгалтером допущено помилку при записі статті звільнення в трудовій книжці ОСОБА_3 про, що зроблено виправлення.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень гр. ОСОБА_3, допитаного в судовому засіданні в якості свідка встановлено, що у трудовій книжці звільненого працівника ОСОБА_3при здійсненні запису про звільнення з роботи було допущено помилку, а саме помилково вказано причину звільнення та статтю. Допущену помилку було виправлено, про що зроблено відповідний запис.
Вказана обставина підтверджується долученою до матеріалів справи заявою ОСОБА_3про звільнення від 10.04.09 року та показаннями свідка ОСОБА_3
Також судом оглянуто копію трудової книжки гр. ОСОБА_3, в якому 14.04.2009 року вчинено запис про звільнення ОСОБА_3за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Згідно п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Відповідачем в судовому засіданні належним чином доведено відсутність факту звільнення з роботи працівника у зв'язку з скороченням штату працівників, і як наслідок доведено відсутність факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-нідерландське підприємство «Делім-Україна» Закону України «Про зайнятість населення».
У відповідності до с. 71 КАС України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволені позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 01 жовтня 2009 року
Суддя (підпис) Р.Качур
З оригіналом згідно
Суддя Р.Качур