Врадіївський районний суд Миколаївської області
смт. Врадіївка, вул. Маяковського, 103, 56301, (05135) 9-14-38
№2-779/2010
Іменем України
19.08.10 року Врадіївський районний суд
Миколаївської області
У складі головуючого судді Тихоненко М.І.
При секретарі Лисейко Т.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Врадіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними та стягнення з відповідача щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся на адресу Врадїївського районного суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними та стягнення з відповідача щомісячної соціальної допомоги „дітям війни”, посилаючись на те, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни” № 2195- IV від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" йому- щомісячно, починаючи 01.01.2006 року повинна проводитися доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але всупереч вимогам вказаного Закону в 2006-2007 роках відповідачем дана доплата до пенсії взагалі не допачувалась, а з 2008 року виплачувалась у неповному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але направив на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача від управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України. На 2006 - 2007 роки дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено, а з 01,01.2008 року внесено до зазначеної статті зміни та зменшено підвищення до пенсії «дітям війни» до 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і яку відповідач виплачував на користь позивача у повному обсязі. Також, Законом не визначено величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитини війни», а також не визначено яким органом і за рахунок яких коштів здійснюється виплата підвищення пенсії, у зв'язку з чим вимоги позивача безпідставні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Позивач відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії дітей війни.
Відповідно до ст. 6 Закот України „Про соціальний захист дітей війни" позивачу з 01.01.2006 року передбачено доплата до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року призупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” на 2006-2007 роки.
Рішенням Конститутайного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до де яких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" та визначено розмір доплати до пенсії дітям війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до ст. Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України, тобто з 09.07.2007 року втратив чинність пункт 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року, та 22.05.2008 року втратив чинність підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 року, що стосуються виплати доплати до пенсії „дітям війни”;
З січня місяця 2008 року позивачу щомісячно виплачувалось підвищення пенсії як дитині війни в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб в наступних розмірах
З 01.01.2008 року по 31.03.2008 року - 47 грн.; З 01.04.2008 року по 30.06.2008 року - 48,1 грн.
З 01.07. 2008 року по 30.09.2008 року - 48,2 грн.; З 01.10.2008 року - 49,8 грн. (довідка № 1685/02 від10.06.2010 року).
Встановлені в судовому засіданні факти вказують на те, що між сторонами склалися відноси з приводу нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги „дітям війни”.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами встановленими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо невзятгя до уваги положень ч. З ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України „Про соціаіьний захист дітей війни”.
На підставі викладеного, позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та із 22.05.2008 року має правої на отримання доплати до пенсії як дитина війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено протягом судового розгляду, позивачеві з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року підвищення до пенсії як дитині війни не виплачувалось, а за період з 01.01.2008 року і по даний час підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. І
Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії дітям війни у вказаному розмірі є безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конститу ції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни ", так як правові положення передбачають дітям війни щомісячну доплату до пенсії та позивач має право на її отримання і органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача, зокрема щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, та у виплаті позивачу надбавки до пенсії у періоді 22.05.2008 року по 30.04.2010 року включно в неповному обсязі, та виходячи з встановлених обстави справи, вважає наявними законні підстави для задоволення вимог, а саме щодо перерахування та виплат позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених виплат за вищевказаи періоди.
Не підлягає задоволенню позов в частині стягнення щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії за періоди із 01.01.2006 року по 08.07.2007 року включно та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно на підставі принципу дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Керуючись ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008, ст.ст. 209, 213, 215 ЦПК України, СУД, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та щодо її виплати у не повному обсязі за період з 22.05.2008 року по 30.04.2010 року включно.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу „дітям війни” у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за періоди із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та 22.05.2008 року по 30.04.2010 року включно.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області нз користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Миколаївської області через Врадіївський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Тихоненко М.І.