Справа № 0513/3768/2012
Справа № 2/0513/1214/2012
24 грудня 2012 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого -судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Заговоричевій Н.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
за участю відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівли-продажу дійсним та визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору купівли - продажу дійсним та визнання права власності
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 19 вересня 2001 року він придбав за договором купівлі-продажу у відповідача ОСОБА_2 двокімнатну квартиру загальною площею 44.4 кв. м, в тому числі жилою площею 25.4 кв. м, розташовану за адресою: м. Димитров Донецької області, мікрорайон “Восточний”АДРЕСА_1, яка належала відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло за № 1/6-122 виданого 22 лютого 2001 року підприємством житлово-комунального господарства Димитровської міської ради, зареєстровано у БТІ м. Димитров у реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 5 стор. 188 від 05 березня 2001 року. Договір купівлі-продажу квартири було оформлено Регіональною товарною біржею “Юго-Восток”м. ОСОБА_3 області 19 вересня 2001 року, реєстраційний номер 899. Проте, як йому стало відомо на цей час, згідно ст. 47, 227 ЦК УРСР, чинного на час укладення угоди, договір купівлі-продажу жилої квартири, зареєстрований на товарній біржі, є недійсним з причин недодержання нотаріальної форми правочину. В той же час, згідно ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. При укладенні договору купівлі-продажу жилої квартири вони з відповідачем домовились щодо усіх істотних умов договору, виконали усі умови необхідні для укладання правочину, між ними відбулося повне виконання спірного договору, але продавець ОСОБА_2 відмовився посвідчити договір нотаріально, мотивуючи тим, що договір купівлі-продажу жилої квартири на товарній біржі є дійсним і не вимагає наступного нотаріального посвідчення згідно положень статті 15 Закону України “Про товарну біржу”, про що зазначено у пункті 11 договору. Укладаючи договір на товарній біржі він теж вважав, що укладений договір є дійсний і не вимагає наступного нотаріального посвідчення. У зв'язку з викладеним просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири № 55 будинку № 5 мікрорайону “ОСОБА_4 Донецької області, укладений між ним та відповідачем ОСОБА_2, зареєстрований Регіональною товарною біржею “Юго-Восток”у м. Димитров Донецької області 19 вересня 2001 року за реєстраційним № 899. Визнати за ним право власності на житлову квартиру загальною площею 44.4 кв. м, в тому числі жилою площею 25.4 кв. м, розташовану за адресою: м. Димитров Донецької області, мікрорайон “Восточний”АДРЕСА_2.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами. Також пояснив, що вони з відповідачем, коли укладали договір купівлі-продажу квартири на товарній біржі, вважали, що такий договір є дійсний і не потребує нотаріального посвідчення. Тому він не пропонував відповідачу укладати договір у нотаріуса.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що він взагалі не вважає себе відповідачем, оскільки усі умови договору купівлі-продажу квартири вони виконали, договір вони укладали на товарній біржі “Юго-Восток”і їм там сказали, що більше ніякого оформлення не потрібно і у них усе законно. Від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири він не ухиляється, в них взагалі не було домовленості з позивачем про нотаріальне посвідчення договору. Він згоден з тим, щоб за позивачем було визнано право власності на квартиру.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 вересня 2001 року на регіональній товарній біржі “Юго-Восток”в м. Димитров між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру загальною площею 44.4 квадратних метри, в тому числі жилою 25.4 квадратних метри, розташовану за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон “Восточний”будинок № 5АДРЕСА_3. Продаж квартири вчинено за 400 грн. Договір було зареєстровано на регіональній товарній біржі “Юго-Восток”, реєстраційний № 899 від 19 вересня 2001 року. Квартира належала відповідачу на праві власності на житло за № 1/6-122 виданого 22 лютого 2001 року підприємством житлово-комунального господарства Димитровської міської ради, зареєстровано у БТІ м. Димитров у реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 5 стор. 188 від 05 березня 2001 року. (а. с. 5).
Квартира зареєстрована за позивачем ОСОБА_1 в бюро технічної інвентаризації м. Димитров (а. с. 12).
Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до 1 січня 2004 року, то суд вважає, що при вирішенні спору між сторонами у справі відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст.153 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно до статті 227 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Також і згідно чинної на сьогодні ч. 2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не ухилявся від нотаріального оформлення договору купілі-продажу квартири, між сторонами взагалі не досягалася домовленість про нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: м. Димитров Донецької області, мікрорайон “Восточний”будинок № 5 квартира № 55. У зв'язку з цим відсутні умови, передбачені ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, для визнання в судовому порядку угоди дійсною і тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст.47, 153, 224 ЦК Української РСР 1963 року, керуючись ст.ст.10, 11, 15, 57, 60, 209, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд
У задоволені позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя