13.07.2011
Справа № 2а-2158/1
1
13 липня 2011 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Алтунін О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт.Ювілейне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -
23 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи і відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги. Однак, вказана вище допомога нараховувалась та виплачувалась відповідачем без дотримання вимог ст.48 Закону №796-XII, у меншому, ніж це передбачено цим Законом розмірі. На його звернення Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської райдержадміністрації відмовило у здійснені перерахунку, пославшись на здійснення нарахування та виплати допомоги на підставі Постанови КМ України №562 від 12.07.2005 року. Просив визнати неправомірними такі дії відповідача та зобов'язати його зробити нарахування та виплату недоотриманої ним у 2009-2010 роках щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також проводити такі виплати в майбутньому на час дії Закону №796-XII.
Ухвалою суду було відкрито скорочене провадження у даній справі в межах строку звернення до адміністративного суду, в іншій частині позов залишено без розгляду.
В письмових запереченнях відповідач не оспорював статусу позивача, проте зазначив, що розмір допомоги на оздоровлення в даному випадку визначено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”в межах бюджетних асигнувань .
З'ясувавши зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідивши матеріали справи, вважаю, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеною до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв?язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпропетровської райдержадміністрації та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З листа Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської райдержадміністрації №0272 від 14.01.2011 року вбачається, що нарахування позивачеві допомоги на оздоровлення за 2010 рік проведено у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в розмірі 75 грн.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Частиною 1 статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
В той же час, відповідно до ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак, цим Законом та Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”не уповноважено Кабінет Міністрів України змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений ст.48 Законом № 796-XI, зокрема зменшувати розмір допомоги при визначенні її абсолютної суми. Крім цього, після прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” жодних постанов, які б регулювали порядок нарахування допомоги на оздоровлення Кабінетом Міністрів України не приймалося.
За таких обставин, приходжу до висновку про неправомірність дій відповідача, оскільки ним безпідставно обмежується право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному ст.48 Закону України № 796-ХІІ, що стало причиною його обґрунтованого звернення до суду.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення (інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень) є безпідставним, оскільки розмір даної соціальної виплати прямо визначений Законом України №796-ХІІ, який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова Кабінету Міністрів України.
Посилання відповідача на здійснення виплат у межах видатків, передбачених законами про Державний бюджет, не приймаються до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка дізналася про порушення її прав з дня отримання відповіді Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської райдержадміністрації від 14.01.2011 року, тобто позов в частині вимог щодо допомоги на оздоровлення за 2010 рік подано в межах визначеного КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду
Разом з цим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача проводити виплату щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в майбутньому, як безпідставні. Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Отже, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.3, 8, 19, 22, 46, 51, 92 Конституції України, ст.48, 71 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.2, 8, 9, 11, 69-71, 94, 160-165, 167, 183-2, 256 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації забезпечити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру п'яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі апеляційної скарги з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В.Алтунін