20.10.2011
09:00
Справа №2а-2807
2011 року
20 жовтня 2011 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Озерянська Ж.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2011 рік,
26 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року та віднесений до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За 2008 та 2011 роки відповідачем відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”йому виплачувалась державна допомога на оздоровлення в сумі 100 грн.
У 2011 року він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації із заявою про перерахунок йому щорічної державної допомоги на оздоровлення за 2008, 2011 роки, проте 18 липня 2011 року він отримав відповідь від відповідача, у якій йому відмовлено в задоволенні його заяви. Вважає рішення відповідача незаконним, з наступних підстав:
Згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобилькій АЕС, які зокрема віднесені до 2 категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на день виплати допомоги.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що розмір його щорічної державної допомоги на оздоровлення має бути обчислений відповідно до вимог ст.48 вищезазначеного Закону, а тому просив визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язати відповідача зробити перерахунок щорічної допомоги згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та виплатити йому щорічну державну допомогу на оздоровлення за 2011 рік.
Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки: рішення Конституційного Суду України №10-рпп/2008 від 22.05.2008 року, на яке посилається позивач не має зворотної сили; зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а також, що розмір допомоги позивачу виплачувався відповідно до вимог закону й підстав для задоволення позову не вбачає, а тому просили відмовити в задоволенні позову.
Дана справа розглянута в порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без виклику сторін.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідивши наявні докази, встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року та віднесений до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
з 2008 року по 2011 рік Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 100,00 грн.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та відповідно до ч. 4 ст. 48 зазначеного вище Закону позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення з урахуванням зазначеного вище статусу в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення (ч. 4 ст. 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”); розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 зазначеного закону).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами та, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, нарахування та виплата пенсій повинна бути здійснена виходячи з розмірів, встановлених Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Разом з тим, ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” надано право КМУ у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами; у 2010 та 2011 р. нормативні акти КМУ з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”не приймалися, через суд дійшов до висновку про те, що відповідач діяв не у спосіб, визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 4 та ч. 7 ст. 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, адже у 2011 р. нарахування одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст.48 зазначеного Закону.
Щодо застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, то дані доводи, з огляду на наведене вище правове обґрунтування, суд вважає необгрунтованими, а позовні вимоги у частині вимоги у здійсненні перерахунку позивачу розміру щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС у 1986 році та про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу передбачену ч. 4 ст. 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплачених сум такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю статті 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого вищевказаним Законом є безпідставним.
Згідно із положеннями Конституції України, зміст і обсяг існуючих прав і свобод не може бути звужений при прийнятті нових чи внесенні змін у діючі закони (ч.3 ст.22 Конституції України), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, складовою конституційного права на соціальний захист, і юридичними засобами - здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.1 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду та підставою задоволення його позовних вимог.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, а тому вважає, що порушені права позивача полягають задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”за 2011 рік.
У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України судові витрати по справі віднести за рахунок держави, оскільки позивач при розгляді справи не ніс ніяких судових витрат і не надавав про це належних доказів.
Керуючись ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.ст.2, 8, 69-71,94,99,100,160-165,167,183-2 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”-протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2011 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично отриманих сум у цей період.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,яка її подає,до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу,було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді,то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Озерянська Ж.М.