(в порядку ч. 3 ст. 19 ЦПК України)
"18" червня 2015 р.м. Чернігів
судді апеляційного суду Чернігівської області Позігуна М.І. стосовно рішення апеляційного суду Чернігівської області від 18 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування шкоди,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом про стягнення з УПФУ в м.Чернігові, Держави України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області в солідарному порядку матеріальної шкоди в сумі 10737 грн. 30 коп.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2015 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1., ухвалу апеляційного суду від 25 лютого 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що УПФУ в м.Чернігові вчинено неправомірні дії і це встановлено судовим рішенням, отже зазначеними діями, на думку позивачки, їй завдано збитків, а апеляційний суд у порушення ст.ст. 214, 315 ЦПК України вказане не врахував, не визначився з характером спірних правовідносин, не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 18 червня 2015 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1.; скасовано рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2015 року; позов ОСОБА_1. - задоволено частково і стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на користь позивача 10737 грн. 30 коп. матеріальної шкоди; у задоволенні позову ОСОБА_1. до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування шкоди - відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з доводами позивачки, що неправомірними діями УПФУ в м.Чернігові, які встановлені постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 січня 2012 року, останній завдано збитків у сумі недоотриманого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2011 року по 30.10.2014 року (по місяць звернення до суду).
Вважаю, що такий висновок апеляційного суду не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2012 року встановлено, що відповідач з власної ініціативи, без звернення до суду з приводу роз'яснення рішення суду, обмежив права ОСОБА_1. шляхом встановлення всупереч постанови суду терміну виплати підвищення до пенсії як дитині війни з 22 жовтня 2010 року по 27 травня 2011 року і цією постановою визнано неправомірними дії УПФУ в Деснянському районі м.Чернігова по обмеженню перерахунку строком до 27 травня 2011 року та визнано неправомірним розпорядження УПФУ в Деснянському районі м.Чернігова від 2 липня 2011 року №165021 щодо обмеження строку перерахунку по 27 травня 2014 року.
Виходячи з викладеного, спір між сторонами виник в сфері публічних правовідносин і фактично ОСОБА_1. заявлено вимоги про стягнення недонарахованої і невиплаченої пенсії внаслідок незаконних дій відповідача.
Пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Виходячи з характеру спірних правовідносин, вимоги з приводу невиплаченої пенсії і ненарахування компенсації підлягають розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте, звертаючись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, невиплачену Пенсійним фондом суму пенсії ОСОБА_1. вважала збитками в розумінні ст.ст.1166, 1172, 1173, 1192 ЦК України і заявляла вимоги про стягнення її саме як збитків.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З врахуванням викладеного, оскільки ОСОБА_1. наполягала на стягненні зазначеної суми саме як збитків, суд обгрунтовано дійшов висновку, що вказана сума не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України. Враховуючи, що позивач має право на стягнення такої суми при вирішенні спору між нею та Пенсійним фондом в порядку адміністративного судочинства, зазначені кошти не можуть бути стягнуті як збитки в порядку цивільного судочинства, оскільки збитками є втрати, які особа понесла і можливість відшкодування яких є втраченою.
СуддяМ.І. Позігун