91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
08.10.09 Справа № 16/247.
За позовом Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень, м. Ясинувата Донецької області
до Державного підприємства “Ровенькиантрацит ”, м. Ровеньки Луганської області
про стягнення 8880 грн. 00 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - Шидловська О.А., довіреність № 1-3/3д-8 від 26.12.08.,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 8880грн. за неправильно зазначену масу вантажу в залізничній накладній.
Представник відповідача відзивом від 21.09.09. № 10/17-02 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що по залізничній накладній № 51469676 залізниця прийняла до перевезення вугілля марки «AM»у вагоні № 65223471 в кількості 69000 кг. без зауваження. Також відповідач вказує, що при відправленні вантаж було маркіровано, про що міститься відмітка у залізничній накладній, а в комерційному акті вказано, що вантаж не маркіровано, у зв'язку з чим відповідач вважає, що частину вантажу втрачено під час транспортування.
Представник позивача у засідання суду не прибув, клопотанням від 01.10.09. №106/65 просить розглянути справу без його участі.
За залізничною накладною від 26.02.09. №51469676 по маршруту станція «Фащівка»Донецької залізниці до станції «Маріуполь сортувальний»Донецької залізниці від вантажовідправника - Державного підприємства “Ровенькиантрацит ”, м. Ровеньки Луганської області (відповідача) - до вантажоотримувача ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»відправлено вагон № 65223471 з вантажем - вугілля марки «Антрацит»із визначенням маси вантажу нетто 69000кг .
На станції «Маріуполь сортувальний»Донецької залізниці на вимогу одержувача - ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»працівниками станції здійснене контрольне зважування вагону № 65223471 на вагонних 150-ти тонних вагах. За результатами переважування вантажу працівниками залізниці та вантажоотримувача встановлено що, відправником (відповідачем у справі) у вагоні № 65223471 по накладній від 26.02.09. №51469676 було зазначено масу “нетто” вантажу -69000 кг. Після переважування вантажу, результати якого засвідчені комерційним актом від 02.03.09. № БН 698818/32, встановлено, що фактично маса вантажу “нетто” складає 64700 кг, що менше ніж зазначено у провізному документі на 4300 кг.
Вартість провозу вугілля у зазначеному вагоні складає 1776 грн., тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача штраф, передбачений ст. 118 Статуту залізниць України, за невірно вказану масу вантажу у сумі 88800 грн., що дорівнює п'ятикратному провізному тарифу.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на втрату вантажу під час перевезення та на неналежність доказів, якими позивач підтверджує свої вимоги.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача, і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж було прийнято позивачем до перевезення без зауважень до оформлення перевізних документів.
З завіреної копії залізничної накладної від 26.02.09. №51469676 (а.с.10) вбачається, що відповідач маркував вантаж вапном. Для з'ясування обставин щодо зазначення позивачем оригіналу відбитку штампу про складання комерційного акту в копії накладної - оригінал документу суду не надано позивачем.
Згідно з п.5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць України.
Факт неправильного зазначення відправником вказаних відомостей в залізничній накладній позивач підтверджує завіреною копією комерційного акту від 02.03.09. № БН 698818/32 (а.с. 11). Оригінал документу суду не надано позивачем.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В завіреній копії комерційного акту, яка не містить підпису жодної посадової особи, які зобов'язані підписати акт, вказано, що поверхня вантажу вапном або іншим матеріалом не маркірована, тоді як з залізничної накладної вбачається, що відповідач передав вантаж до перевезення маркірований вапном з профілактикою маслення вантажу.
Таким чином, завірена копія комерційного акту не є належним доказом зберігання кількості вантажу при перевезенні і не є належним доказом того, що відповідач вказав більшу кількість вугілля в залізничній накладній при відправленні вантажу, ніж було завантажено.
Завірена копія замовлення вантажоотримувача на перевірку вантажу (а.с.13) та завірена копія виписки з книги переважень (а.с.14), оригінали яких позивачем також не надано суду, та листування начальника залізничної станції з начальником лінійного управління МВС на Донецькій залізниці (а.с.15,16) з приводу відсутності порушених кримінальних справ по крадіжках вантажів -не є і не можуть бути належними доказами факту неправильного вказання маси вантажу відповідачем у залізничній накладній і ніяким чином не підтверджує факт збереження вантажу залізницею при перевезенні. Отже підстави для застосування відповідальності до відповідача у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за невірно зазначену масу вантажу у суду відсутні.
За таких підстав позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підтверджені належним чином матеріалами справи, відтак -не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.ст.1,24 Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 22,33,34,43,44- 49,82,84,85 ГПК України, суд
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 13.10.09
Суддя Р. Шеліхіна