29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" жовтня 2009 р.
Справа № 12/1680
За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці
до Закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам'янець-Подільський
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кам'янець-Подільський факультет військової підготовки при ПДАТУ
про визнання договорів недійсними
Суддя Шпак В.О.
Представники сторін:
Позивач: не з'явився
відповідач: Антощук О.А. - за довіреністю №2351 від 31.07.2009р.
третя особа: не з'явився
Суть спору:
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся з позовом до ЗАТ "Тепловоденергія" м. Кам'янець-Подільський про визнання недійсними договорів на постачання теплової енергії від 01.01.2006р. №57, №325.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при укладенні оспорюваних договорів сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. А саме, договором не встановлена площа, яка буде опалюватись та не встановлено обсяг теплопостачання за місяць, у зв'язку з чим неможливе своєчасне виконання умов договору. Також при укладенні договору не було враховано що позивач є бюджетною організацією та фінансування установи за теплопостачання здійснюється з державного бюджету через Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, тому вони повинні бути залучені як одна із сторін даного договору для виконання умов договору та своєчасної оплати послуг. Також в договорі є порушення стосовно того, що споживачем вказано третю особу інженерний інститут при ПДАТУ, хоча насправді споживачем має бути вказано КЕВ м. Чернівці як балансоутримувач будівель та приміщень стосовно яких укладено договори теплопостачання.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те що відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Не відповідає дійсності твердження позивача щодо відсутності в указаних угодах встановленої площі, на які має здійснюватись подачі теплоносія, а також щодо його обсягу. Дане твердження спростовується п.2.1 договору. А щодо відсутності в укладених договорах встановленого обсягу тепла слід зазначити те, що така величина має відповідати встановленій для певної місцевості санітарній нормі і технічної можливості системи центрального опалення, яка не може бути нижчою 18 градусів тепла.
Крім того, при поданні позовної заяви до суду, позивачем не враховані Роз'яснення Арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/11 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", відповідно до яких вирішуючи спори про визнання угод недійсними, арбітражний суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Наведені у позовній заяві приводи не є підставою для визнання укладених договорів недійсними.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Пояснень стосовно предмету позову не подав.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
01.01.2006року між ЗАТ „Тепловодоенергія” (Постачальник), Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (Платник) та Кам'янець-Подільським військовім інженерним інститутом при ПДАТУ, правонаступником якого є Кам'янець-Подільський факультет військової підготовки при ПДАТУ (Споживач) було укладено договори №57 та 325 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договорів „Постачальник” забезпечує „Споживача” тепловою енергією у вигляді гарячої води для потреб опалення і вентиляції та гарячого водопостачання. „Платник” зобов'язується своєчасно провести розрахунок за теплову енергію, використану „Споживачем”.
Крім того, сторонами було погоджено інші істотні умови договорів характерні для даного типу договорів.
Позивач звернувся з позовом про визнання вказаних договорів недійсними.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.
Проте, позивач зазначаючи, що вказані договори є недійсними, посилається лише на обставини, які визначають укладеність чи неукладеність договорів. При цьому, позивач не наводить доказів про невідповідність їх вимогам чинного законодавства.
З'ясовуючи і оцінюючи у судовому засіданні всі обставини справи, суд не встановив, а позивач не довів порушень при укладені спірних угод вимог ст. 203 ЦК України щодо змісту, форми укладення, волевиявлення і спрямованості цих угод.
За нормою ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене, у позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до Закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам'янець-Подільський про визнання недійсними договорів №57, №325 від 01.01.2006року необхідно відмовити.
У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі належить покласти на позивача.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 41, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до Закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам'янець-Подільський, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кам'янець-Подільський факультет військової підготовки при ПДАТУ про визнання недійсними договорів №57, №325 від 01.01.2006року відмовити.
Суддя
Віддруковано 4 примірника:
1 - до справи,
2 - позивачу;
3 -відповідачу;
4 -т.о.