донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.10.2009 р. справа №21/122
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Цвігун В.В. дов. № 43-09 від 12.03.2009р.
від відповідача:
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
17.08.2009р.
у справі
№ 21/122 (суддя Матюхін В.І.)
за позовом
Приватного підприємства «Транском»м. Одеса
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»м. Донецьк
про
стягнення 27 142грн. 18коп.
Приватне підприємство «Транском»м. Одеса звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»м. Донецьк 27142грн. 18коп., з яких 24 200,00грн. -борг за надані послуги з перевезення вантажів за умовами договору № 105-08 від 01.12.2008р. транспортного експедирування, 866,80грн. -інфляційні втрати, 2075,38грн. -пеня за прострочення платежу.
Господарський суд Донецької області рішенням від 17.08.2009р. у справі № 21/122 визнав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення 24 200,00грн. суми основного боргу та 866,80грн. -інфляційних втрат. Позовні вимоги про стягнення пені у сумі 2075,38грн. господарський суд задовольнив частково у сумі 2024,59грн., у задоволенні позову в сумі 50,79грн. суд відмовив, оскільки розрахунок пені позивачем був зроблений із неправильним застосуванням розміру облікової ставки НБУ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.08.2009р. у справі № 21/122 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про доведеність позовних вимог щодо стягнення боргу за надані послуги з перевезення вантажів за умовами договору № 105-08 від 01.12.2008р. транспортного експедирування, оскільки, на його думку, даний договір є неукладеним. Заявник, посилаючись на ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України, вважає договір транспортного експедирування неукладеним з тих причин, що сторонами не досягнута згода щодо істотних умов договору, які відповідно до п.1.2 даного договору, повинні бути відображені у заявках-додатках, тоді як узгодження обсягів робіт не узгоджено. Заявник скарги вважає недоведеним факт надання послуг експедитора при перевезенні, оскільки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, підтверджуючих надання послуг з перевезення, рахунки на оплату наданих послуг відповідачеві не направлялись, у рахунках, які надані лише до позовної заяви, не вказаний строк оплати. Крім того, дані рахунки та акти виконаних робіт підписані невстановленими особами.
Представник заявника скарги у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2009р. явка сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника заявника скарги.
Представник позивача просив рішення господарського суду Донецької області 17.08.2009р. у справі № 21/122 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, оскільки вважає винесене рішення законним та обґрунтованим.
Представником позивача було заявлене усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Колегія суддів, враховуючи приписи статті 101 ГПК України, та ті обставини, що позивачем не доведено поважність причин ненадання додаткових документів суду першої інстанції відхилили клопотання позивача та відмовила у залученні до матеріалів справи додаткових документів.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду не відповідає цим вимогам.
Між Приватним підприємством “Транском” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Данко Індастрі” укладено договір транспортного експедирування №105-08 від 01.12.08р.
Відповідно до п.1.1 даного договору Замовник - відповідач у справі доручає, а виконавець - позивач приймає на себе виконання або організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника, за його рахунок по маршрутам, зазначеним в заявках.
У пункті 1. 2 договору сторони визначили, що обсяги і вартість робіт (послуг) по транспортно-експедиторському обслуговуванню, строки їх виконання, маршрути і ціни на ТЕО вантажів узгоджуються сторонами в заявках-додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.1.1 узгоджено, що виконавець за дорученням замовника та за його рахунок організовує ТЕО вантажів замовника автомобільним транспортом і забезпечує оптимальне транспортне обслуговування вантажів по маршрутам і в обсягах, зазначених в заявках.
Згідно пункту 2.1.3 виконавець інформує замовника про виконання своїх зобов'язань, обумовлених умовами договору, після закінчення виконання заявки сторони підписують акт виконаних робіт.
За приписами пункту 3.2 розрахунки по договору здійснюються в гривнях в сумі передплати або по факту виконання послуг після отримання акту виконаних робіт, рахунку і СМR (ТТН), а також з додаванням іншої первинної транспортної документації протягом 3-х днів від дня виставлення рахунку.
Позивач, в обґрунтування своїх вимог посилається на ті обставини, що на виконання умов договору транспортного експедирування №105-08 від 01.12.08р. надавав відповідачеві у лютому-березні 2009р. послуги з організації перевезень вантажів, що, на його думку підтверджується актами приймання-передачі робіт (надання послуг) №729 від 24.02.09р. на суму 3000,00рн., №730 від 24.02.09р. на суму 3 000,00грн., №793 від 27.02.09р. на суму 2 500,00рн., №794 від 27.02.09р. на суму 3 000,00грн., №835 від 03.03.09р. на суму 3 400,00грн., №857 від 04.03.09р. на суму 800,00грн., №981 від 12.03.09р. на суму 3 000,00грн., №982 від 12.03.09р. на суму 3 000,00грн., №1205 від 27.03.09р. на суму 2 500,00грн.
Проте, вищевказані акти підписані невідомими особами, не зазначено прізвищ та посад, відсутні посилання на виконання умов якого договору або домовленості здійснено дане перевезення.
Рахунки-фактури №729 від 24.02.09р. на суму 3 000,00грн. (в тому числі 500,00грн. ПДВ), №730 від 24.02.09р. на суму 3 000,00грн. (в тому числі 500,00грн. ПДВ), №794 від 27.02.09р. на суму 3 000,00грн. (в тому числі 500,00грн. ПДВ), №793 від 27.02.09р. на суму 2 500,00грн. (в тому числі 416,67грн. ПДВ), №835 від 03.03.09р. на суму 3 400,00грн. (в тому числі 566,67грн. ПДВ), №857 від 04.03.09р. на суму 800,00грн. (в тому числі 133,33грн. ПДВ), №981 від 12.03.09р. на суму 3 000,00грн. (в тому числі 500,00грн. ПДВ), №982 від 12.03.09р. на суму 3 000,00грн. (в тому числі 500,00грн. ПДВ), №1205 від 27.03.09р. на суму 2 500,00грн. (в тому числі 416,67грн. ПДВ) також не містять посилання на виконання умов якого договору здійснені перевезення.
Позивачем не надано суду доказів надсилання та доказів отримання відповідачем актів виконаних робіт, рахунків і СМR (ТТН), іншої первинної транспортної документації протягом 3-х днів від дня виставлення рахунку, як того вимагає пункт 3.2 договору транспортного експедирування №105-08 від 01.12.08р.
Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Однак, в наданих позивачем в підтвердження позовних вимог документах відсутні транспортні накладні, підтверджуючі здійснення спірних перевезень.
В актах виконаних робіт не визначено про те, що транспортні послуги виконані за умовами договору транспортного експедирування № 105-08 від 01.12.2008р., посилань на відповідні транспортні документи, акти та рахунки не містять.
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна по цьому договору, строки і умови оплати узгоджуються сторонами в заявках-додатках і протоколах узгодження ціни з урахуванням експедиторського винагородження, які є невід'ємною частиною договору.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог не надані заявки-додатки або протокол узгодження ціни з урахуванням експедиторського винагородження, що є порушенням п.3.1 договору № 105-08 від 01.12.2008 року.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду акт звірки взаєморозрахунків за лютий 2009 року не визнає доказом наявності заборгованості в позовній сумі, так як акт підписаний невизначеними особами, акт від 27.08.2009р. підписано в однобічному порядку позивачем.
Інших документів підтверджуючих факт надання послуг з організації перевезень вантажів у лютому-березні 2009 року за умовами укладеного сторонами договору транспортного експедирування №105-08 від 01.12.08р. або встановленого ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»порядку до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
В процесі розгляду справи у господарському суді позивач не змінював предмет позову, в порядку ст. 22 ГПК України.
Враховуючи наведене, позовні вимоги Приватного підприємства «Транском»м. Одеса про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»м. Донецьк 24 200,00грн. -боргу за надані послуги з організації перевезення вантажів за умовами договору транспортного експедирування № 105-08 від 01.12.2008р. визнаються такими, що не підлягають задоволенню, оскільки надані в підтвердження позовних вимог документи, не можуть бути визнані належними доказами, підтверджуючими факт надання послуг у лютому-березні 2009 року та наявність боргу у відповідача по сплаті даних послуг.
Враховуючи безпідставність позовних вимог в частині стягнення 24 200,00грн. -суми основного боргу, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 866,80грн. -інфляційних втрат, 2075,38грн. -пені за прострочення платежу і відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області 17.08.2009р. у справі № 21/122 про задоволення позовних вимог не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, є таким, що прийнято з порушенням приписів статті 43 ГПК України, а фактичні обставини, встановлені апеляційним судом, є підставою для скасування рішення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши надані в підтвердження позовних вимог документи, враховуючи той факт, що господарському суду не надано право виходити за межі позовних вимог без клопотання про це заінтересованої сторони, у відповідності до п.2 ст.83 ГПК України, тобто змінювати на власний розсуд предмет позову, приймає нове рішення, яким визнає позовні вимоги ПП «Транском»про стягнення з ТОВ «Данко Індастрі»24 200,00грн. -боргу за надані послуги з перевезення вантажів за умовами договору транспортного експедирування № 105-08 від 01.12.2008р., 866,80грн. -інфляційних втрат, 2075,38грн. -пені за прострочення платежу такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»м. Донецьк задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 17.08.2009р. у справі № 21/122 скасувати.
Приватному підприємству «Транском»м. Одеса у задоволенні позовних вимог, за заявленими підставами, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»м. Донецьк 27 142грн. 18коп. відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Транском»м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»м. Донецьк 136грн.00коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС