"13" жовтня 2009 р.
Справа № 4-6-8/196-07-6662
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Мацюри П.Ф.,
Ліпчанської Н.В.
При секретарі Бузіян А.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Саква Д.Ю.,
від відповідача - Паскаль Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Енергоринок”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 06.08.2009р.
у справі № 4-6-8/196-07-6662
за позовом Державного підприємства “Енергоринок”
до ВАТ “ЕК “Одесаобленерго”
про стягнення 104 283 279,89 грн.
Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 166 від 14.09.2009р. дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Андрєєва Е.І., судді: Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.
Суд встановив:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2009р. залишено без розгляду позов Державного підприємства “Енергоринок” до ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” про стягнення 104 283 279,89 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2005р. по 28.02.2006р.
Посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, її оскаржив позивач. Просить ухвалу скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, ДП “Енергоринок” звернулося з позовом до ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” про стягнення 104 283 279,89 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2005р. по 28.02.2006р.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.10.2008р. позов ДП “Енергоринок” задоволено. Стягнуто з ВАТ “Одесаобленерго” на користь ДП “Енергоринок” 104 283 279,89 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. рішення місцевого господарського суду було скасоване, а у задоволенні позову -відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2009р. рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2008р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. - скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суддів.
У даній постанові касаційна інстанція зазначила, що під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, зокрема, обґрунтованість наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 01.04.2009р. справа № 6-8/196-07-6662 прийнята до провадження суддею Літвіновим С.В. та присвоєно № 4-6-8/196-07-6662.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2009р., посилаючись на ненадання позивачем додаткових доказів, зазначених в ухвалі суду від 30.07.2009р., суд залишив позов без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, у зв'язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, що передбачено п.5 ст.81 ГПК України, суд прийняв до уваги, що з зазначених підстав можливе залишення позову без розгляду не в усякому разі, а за наявності трьох умов, а саме:
- коли судом витребувані документи, однак позивачем не надані;
- витребувані матеріали вкрай необхідні для розгляду справи і без них спір вирішити неможливо;
- відсутні поважні причини, в зв'язку з якими документи не можуть бути подані.
В оскарженій ухвалі зазначено, що приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, згідно з постановою від 18.03.2009р., та з метою повного та всебічного розгляду справи, суд ухвалою від 30.07.2009р. витребував від позивача обґрунтований розрахунок суми інфляційних нарахувань з посиланнями на докази, що підтверджують вказані нарахування та документальні підтвердження утворення залишку заборгованості у сумі 762 258 251,79 грн. з 01.01.2005р. по 28.02.2006р. на які були нараховані інфляційні.
Однак позивач не виконав вимоги ухвали суду, витребувані документи не надав, а надав розрахунок суми позовних вимог та пояснення щодо підстав нарахування втрат від інфляційних процесів у державі.
Як правильно зазначив місцевий суд, з наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що заборгованість відповідача, визнана рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2005р. у справі № 27-31/146-03-2842 у розмірі 766 760 595,27 грн. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. у цієї ж справі, в період з 01.01.2005р. по 28.02.2006р. існувала в сумі 762 258 251,79 грн. Поряд із цим, позивач посилається на розшифровку банківської виписки ДП “Енергоринок” про надходження коштів від ВАТ “Одесаобленерго” за період з 01.05.2005р. по 31.04.2007р. як на підтвердження зменшення суми основного боргу на 4 502 343,48 грн. у позовний період. Втім, вказане суперечить вищеназваним судовим актам, за якими сума основного боргу на момент їх прийняття складала 766 760 595,27 грн. Адже, якщо сума 762 258 251,79 грн., на яку позивачем було проведено нарахування інфляційних, є залишком суми 766 760 595,27 грн., то вказане повинно бути доведено відповідними доказами, а саме, платіжними документами, у разі її погашення, або іншими доказами, що підтверджують припинення зобов'язання відповідача на суму 4 502 343,48 грн. у період з 01.01.2005р. по 28.02.2006р. Однак, наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат не може бути прийнятий судом як обґрунтований, оскільки позивачем не було надано суду документальне підтвердження утворення залишку заборгованості у сумі 762 258 251,79 грн. у період з 01.01.2005р. по 28.02.2006р., а акти звірки взаєморозрахунків, що містяться у справі та були надані позивачем в обґрунтування зменшення суми боргу до 762 258 251,79 грн. судом не можуть прийматись як доказ враховуючи те, що вони не відображають динаміки зменшення суми основного боргу за позовний період до 762 258 251,79 грн. та мають розбіжності між сторонами, у тому числі щодо суми основного боргу. Крім того, як правильно зазначив суд, у акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2007р. є позначка, що вказаний акт підписаний з боку ВАТ “Одесаобленерго” без врахування наслідків судових справ № 15/14-07-122 та № 17/712, судові рішення з яких також не надано позивачем та не доведено їх впливовість на вищеназваний спір. Отже, з врахуванням вищезазначеного, правильність визначення суми боргу, з якої здійснювався позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, та суми позову судом не може встановлюватися, виходячи з актів звірки взаєморозрахунків, що мають неузгодженості та примітки.
Тобто, без визначення суми основного боргу, на яку позивач провів нарахування інфляційних, неможливо перевірити правильність розрахунку інфляційних витрат, предметом чого є даний спір.
Крім того, як зазначалось в постанові вище, місцевий господарський суд, саме на виконання вимог, визначених у постанові ВГСУ від 18.03.2009р., зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок суми інфляційних нарахувань з посиланнями на докази, що підтверджують вказані нарахування та документальні підтвердження утворення залишку заборгованості у сумі 762 258 251,79 грн. з 01.01.2005р. по 28.02.2006р. на які були нараховані інфляційні. Тобто, суд повинен був перевірити дані обставини та дати правильну правову оцінку.
В апеляційній скарзі позивач послався на те, що у господарського суду були всі необхідні документи для розгляду справи. Крім того, апелянт зазначив, що у матеріалах справи знаходиться копія постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. у справі № 27-31/146-03-2842, відповідно до якої з відповідача на користь позивача стягнуто 766 760 595,27 грн. заборгованості, яка пізніше, внаслідок часткової оплати, зменшилась до 762 258 251,79 грн. А оскільки відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, то, на думку скаржника, місцевий господарський суд не повинен був зобов'язувати позивача надати документальні підтвердження утворення заборгованості.
Однак з даними доводами апелянта судова колегія погодитись не може, оскільки, чого не заперечує й сам апелянт, розмір заборгованості зменшувався, а тому суд правомірно просив позивача надати дані коли саме та на яку суму зменшувався борг відповідача, тобто, визначити суму боргу з якої здійснювався розрахунок інфляційних нарахувань з посиланнями на докази, що підтверджують вказані нарахування та документальні підтвердження утворення залишку заборгованості у сумі 762 258 251,79 грн. з 01.01.2005р. по 28.02.2006р. на які й були нараховані інфляційні.
Посилання апелянта на те, що в порушення процесуальних норм, справа розглянута не в колегіальному складі, як про те він просив у клопотанні, не може бути взяте судовою колегією до уваги, оскільки справа не розглянута по суті спору, а залишена без розгляду.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Приймаючи до уваги викладене, а також вимоги ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, якою визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку, залишивши позов без розгляду, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.101, 103-106 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
Ухвалу господарського суду Одеської області від 06.08.2009р. у справі № 4-6-8/196-07-6662 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Енергоринок” - без задоволення
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: П.Ф. Мацюра
Н.В. Ліпчанська