01 жовтня 2009 р.
№ 6/40д/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Бакуліної С.В.,
суддів :
Глос О.І.,
Олійника В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
Українсько-Іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.”
на постанову
від 21.05.2009 року Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі
№ 6/40д/09
господарського суду
Запорізької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Північазовбуд”
до відповідача-1:
до відповідача-2:
Бердянської міської ради
Українсько-Іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.”
про
визнання недійсним договору оренди землі
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Межуєв С.М. (довіреність № 66 від 21.08.2009р.)
від відповідача-1:
від відповідача-2:
не з'явились
Орловський С.О. (довіреність від 12.01.2009р.)
Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Місюра Л.С.) від 02.03.2009 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Мойсеєнко Т.В., судді -Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М.) від 21.05.2009 року, у справі № 6/40д/09 позов задоволено; визнано недійсним договір оренди землі від 26.11.2007 року; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача витрати по оплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача витрати по оплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.331, 376 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Відповідач-1 не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції; надав відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити оскаржувані судові акти без змін.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-2, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.05.2007 року двадцять перша сесія V скликання Бердянської міської ради Запорізької області прийняла рішення №13 “Про погодження місця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки”. Пунктом 15 зазначеного рішення було погоджено місце розташування та надано дозвіл Українсько-Іспанському ТОВ “Харвест Індустріалес С.Л.” на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2 га, розташованої за адресою: вул. Червона, 15 м. Бердянськ, Запорізька область, для будівництва багатоповерхового будинку при умові вирішення питання відповідно до діючого законодавства щодо звільнення території вказаної ділянки за рахунок заявника від будівельних матеріалів, тимчасових споруд, будівельного баштового крану, фундаментів багатоповерхового будинку, частини стін першого поверху, або отримання підтвердження права власності на них.
01.11.2007 року тридцять перша сесія V скликання Бердянської міської ради Запорізької області прийняла рішення №9 “Про передачу в оренду земельних ділянок”, відповідно до пп.3.8 п.3 якого УІ ТОВ “Харвест Індустріалес С.Л.” затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в короткострокову оренду за рахунок земель міста земельну ділянку площею 0,2 га, розташовану по вул. Червоній, м. Бердянськ, Запорізька область, для будівництва багатоповерхового житлового будинку строком до 01.11.2012 року. Зобов'язано УІ ТОВ “Харвест Індустріалес С.Л.” за власний рахунок звільнити земельну ділянку від безхазяйного майна, будівельних матеріалів, тимчасових споруд, будівельного баштового крану, фундаменту і частини першого поверху з подальшим збереженням його в іншому місці.
26.11.2007 року між Бердянською міською радою (орендодавець) та УІ ТОВ “Харвест Індустріалес С.Л.” (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для житлової забудови і громадського призначення, яка знаходиться у м. Бердянськ, Запорізької області, по вул. Червона (в районі житлового будинку № 15).
07.12.2007 року Бердянським міжрайонним прокурором винесено протест №10/168 вих. 07 (а.с.15) на пп.3.8 рішення №9 Бердянської міської ради Запорізької області V скликання від 01.11.2007 року. В протесті прокурор вказував на те, що на земельній ділянці, яку рішенням міської ради №9 від 01.11.2007 року надано відповідачу-2 знаходиться майно, що належить ТОВ “Північазовбуд”, тому прийняття рішення про звільнення цієї земельної ділянки від безхазяйного майна є перевищенням повноважень відповідача-1, бо визнання майна безхазяйним належить до компетенції суду. Однак, протест прокурора міською радою було відхилено.
20.02.2008 року зазначений договір зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України”.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Північазовбуд” є власником об'єкту незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Червона, буд. 15, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.22).
Підставами виникнення права власності у позивача є рішення від 23.01.2007 року та ухвала від 13.02.2007 року постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз”.
Враховуючи вищевикладені обставини, ТОВ “Північазовбуд” звернувся до господарського суду з позовом про скасування п.15 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №13 від 17.05.2007 року; пп.3.8. рішення Бердянської міської ради Запорізької області №9 від 01.11.2007 року.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2008 року по справі №10/547/08 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним п.15 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №13 від 17.05.2007 року; пп.3.8. рішення Бердянської міської ради Запорізької області №9 від 01.11.2007 року. Постановою від 20.11.2008 року по справі №10/547/08 рішення господарського суду від 18.09.2008 року залишено без змін.
Предметом позовних вимог, з урахуванням багаторазових уточнень, по справі №6/40д/09 є визнання договору оренди землі від 26.11.2007 року, укладеного між Бердянською міською радою та УІ ТОВ “Харвест Індустріалес С.Л.” недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки вказаний договір суперечить ст.ст.4, 16 Закону України “Про оренду землі” та ст.124 Земельного кодексу України.
Як вбачається із змісту ст.203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною першою ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Отже, відповідність вимогам чинного законодавства при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов дійсності останнього, а невідповідність вимогам законодавства і відсутність волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.
Статтею 16 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Змістом статті 124 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, волевиявлення відповідного органу як орендодавця, в даному випадку, здійснюється у формі рішення такого органу, яке повинно відповідати чинному законодавству, і лише реалізується шляхом укладення договору оренди.
Встановлено, що Господарським судом Запорізької області у справі №10/547/08 визнані недійсними з моменту їх прийняття рішення міської ради, якими надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки, затверджено проект відведення земельної ділянки та передано вказану земельну ділянку в короткострокову оренду відповідачу-2. Вказані рішення визнані недійсними, бо були прийняті з порушенням чинного законодавства. Колегія суддів вважає цілком правомірним висновок судів, що визнані недійсними з моменту їх прийняття рішення міської ради не породжують ніяких правових наслідків. Вірним є і те, що за наведених обставин є відсутнім як належне волевиявлення орендодавця, так і підстава для передачі в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, що є предметом спірного договору оренди землі.
Колегія суддів погоджується з тим, що за відсутністю належного волевиявлення орендодавця (у даному випадку Бердянської міської ради) передати земельну ділянку в оренду, що втілюється у формі відповідного рішення, спірний договір не відповідає ст.ст.4, 16 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, що, у свою чергу, тягне за собою визнання цього договору недійсним.
Крім того судами встановлено, що земельна ділянка, яка передана відповідачу-2 за спірним договором, надавалась в оренду при умові вирішення питання відповідно до діючого законодавства щодо звільнення території вказаної ділянки за рахунок відповідача-2 від будівельних матеріалів, тимчасових споруд, будівельного баштового крану, фундаментів багатоповерхового будинку, частини стін першого поверху, або отримання підтвердження права власності. Проте, ні міська рада, ні відповідач-2 не є власниками майна, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, а, отже, не вправі розпоряджатись вказаним майном. Також не визнавалось вказане майно безхазяйним в порядку ст.335 ЦК України.
Також суди встановили, що в спірному договорі вказано, що земельна ділянка вільна та надається в оренду відповідачу-2 у користування для житлової забудови і громадського призначення. Проте, як встановлено судами у даній справі та рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №10/547/08, яке в силу ст.35 ГПК України має преюдиціальне значення, на вказаній земельній ділянці знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, що належить на праві власності позивачу. Тому, використання земельної ділянки відповідачем-2 за призначенням, вказаним у договорі (для житлової забудови і громадського призначення) унеможливлюється знаходженням на цій землі об'єкту незавершеного будівництва, який як об'єкт нерухомості зареєстрований за позивачем на праві власності. Дані обставини також свідчать про те, що спірний договір безпосередньо зачіпає права позивача, як власника майна, яке знаходиться на земельній ділянці, переданій в оренду відповідачу-2 за цим договором.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Таким чином, доводи стосовно відсутності порушень прав позивача укладанням спірного договору є помилковими.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки судів законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги спростовуються наступним.
Посилання скаржника на ст.ст.331, 376 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги виходячи з такого.
Рішенням третейського суду від 23.01.2007 року у справі №40/29 визнано за позивачем право власності саме на недобудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона,15.
Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Північазовбуд” на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору, і знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Червона, буд. 15, зареєстровано в БТІ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Всі правовстановлювальні документи на об'єкт незавершеного будівництва, як нерухоме майно, у судовому порядку не оскаржені, не визнані недійсними, а тому є правомірними та чинними; також відсутні докази скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земельну ділянку передано відповідачу-2 в оренду за договором за умови звільнення її від безхазяйного майна, яке, як слідує з матеріалів справи, належить позивачу. Таким чином, укладення спірного договору порушує права власності позивача.
Відсутність на момент укладення спірного договору реєстрації в спеціально уповноважених державних органах за позивачем права власності на незавершене будівництво не свідчить про відсутність такого майна на земельній ділянці, що є предметом наведеного договору, як не свідчить і про відсутність фактичного права позивача на це майно.
Враховуючи наведене постанова Запорізького апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Українсько-Іспанського товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Індустріалес, С.Л.” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі № 6/40д/09 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі № 6/40д/09 -без змін.
Головуючий-суддя
С.Бакуліна
О.Глос
В.Олійник