Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
13.10.2009
Справа №2-29/1621.1-2009
За заявою - Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой», (98105, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 45).
Про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 09.06.2009р. у справі №2-29/1621-2009 за нововиявленими обставинами.
За позовом - Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой», (98105, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 45).
До відповідачів
1. Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» в особі Феодосійської філії Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит», (98100, м. Феодосія, вул. Горького, 32).
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», (98100, м. Феодосія, вул. Горького, 32).
Про визнання недійсним договору.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - Матяш Р. В., довіреність б/н від 11.08.2008р., представник.
Від відповідачів:
1. не з'явились.
2. Мельник Ю. М., директор, протокол загальних зборів від 01.09.2009р.
Суть спору: Дочірнє підприємство «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів - ТОВ «Донецкинаудит» та ТОВ «Нефтяник» про визнання недійсним договору фінансового лізингу б/н від 01.11.2005р.
Рішенням господарського суду АР Крим від 09.09.2009р. у задоволені позову було відмовлено.
20 серпня 2009р. до суду надійшла заява Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой» про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 09.06.2009р. у справі №2-29/1621-2009 за ново виявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2009р. по справі №2-26/10773.1-2008 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой» про визнання права та про виключення із акта опису нежилого майна, яке знаходиться за адресою: вул. Горького/вул. Грецька 32/1 в м. Феодосії, скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, якою признано право на Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» на нежилі приміщення, які знаходиться за адресою: вул. Горького/вул. Грецька 32/1 в м. Феодосії та залишено в силі рішення господарського суду АР Крим від 12.03.2009р. у справі №2-26/10773.1-2008, яким відмовлено в задоволені позову.
Заявник посилається на те, що в рішенні господарського суду АР Крим від 09.06.2009р. у справі №2-29/1621-2009 є посилання на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2009р. по справі №2-26/10773.1-2008, як на встановлений згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факт, постанова Вищого господарського суду України від 15.07.2009р. по справі №2-26/10773.1-2008 є нововиявленою обставиною по даній справі та має суттєве значення для її розгляду.
Заявою від 05.10.2009р., позивач уточнив підстав заяви про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 09.06.2009р. у справі №2-29/1621-2009 за нововиявленими обставинами, у якій просить суд змінити рішення господарського суду АР Крим від 09.06.2009р. у справі №2-29/1621-2009 і визнати недійсним договір фінансового лізингу б/н від 01.11.2005р., укладений між ТОВ по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» та ТОВ «Нефтяник». В обґрунтування позовних вимог, заявник посилається на невідповідність спірного договору положенням ст. 657 ЦК України та на постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2009р. по справі №2-26/10773.1-2008.
Заява прийнята судом.
Відповідач - ТОВ по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит», в судове засідання не з'явися, направив клопотання про розгляд справи без участі свого представника.
Відповідач - ТОВ «Нефтяник» проти задоволення позовних вимог заперечує, посилається на те, що спірний договір відповідає законодавству. Крім того, відповідач посилається на те, що недійсність окремої частини договору не впливає на недійсність його інших частин.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
01 листопада 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" та товариством з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит" було договір фінансового лізингу.
Відповідно пункту 1.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" (далі - лізингодавець) передає, а товариство з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит" (далі - лізингоодержувач) отримує у лізинг нежитлове приміщення у житловому будинку літер "А", розташованому по вул. Горького / вул. Грецька (вул. Чапаєва) №32/1 у місті Феодосії. Договір укладено у письмовій формі (том 1, а.с. 20-24).
Загальна вартість даного договору становить 45 000,00 грн., з яких 42 000, 00 грн. - вартість нежилого приміщення, 3 000,00 грн. -лізинговий платіж. (п. 2.2. договору).
Строк дії договору складає два роки з моменту передачі приміщення у лізинг. Тобто, договір діяв до 01.11.2007 року.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Питання переходу права власності за договором лізингу законодавчо регламентовано статтею 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі Закон).
Частина 2 статті 8 зазначеного Закону встановлює, що якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Пунктом 11.1 договору сторони узгодили, що після закінчення строку дії даного договору і за умови сплати лізингоодержувачем усіх лізингових платежів, передбачених графіком лізингових платежів, право власності на нежиле приміщення, як предмет лізингу, переходить до лізингоодержувача на підставі даного договору, який при виконанні усіх вищезазначених умов, вважається сторонами договору фінансового лізингу з елементами договору купівлі -продажу.
Частиною 2 статті 628 ЦК України закріплено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частина 1 статті 2 Закону уточнює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Таким чином, якщо укладений сторонами договір лізингу має елементи договору купівлі-продажу та його форма і порядок укладення мають відповідати положенням Цивільного кодексу України, що визначають форму і порядок укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Суд встановив, що спірний договір нотаріально посвідчений не був і не має державної реєстрації.
Презумпція правомірності правочину встановлена статтею 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 1, 2 статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд встановив, що постановою від 15.07.2009р. по справі №2-26/10773.1-2008, Вищий господарський суд України скасував постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 травня 2009 року та залишив в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2009 року.
У цій постанові Вищій господарський суд України дійшов висновку, що положення, закріплене пунктом 11.1 спірного договору, не створює для сторін юридичних наслідків, з огляду на те, що він, у цій частині, є нікчемним в силу частини 1 статті 220 ЦК України, у зв'язку із недодержанням порядку і форми його укладення, визначених статтею 657 ЦК України.
За своєю правовою природою договір лізингу є спеціальним видом договору найму із можливістю включення до лізингового платежу суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу.
Однак, перехід права власності здійснюється при укладенні окремого договору купівлі-продажу (частина 2 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг"), або при включенні його положень про купівлю-продаж до самого договору лізингу (частина 2 статті 628 ЦК України).
У кожному із цих випадків договір купівлі-продажу нерухомого майна має відповідати положенням Цивільного кодексу України, що встановлюють перехід права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу.
Відповідач - ТОВ «Нефтяник» у відзиві на позов зазначив, що жодна із сторін договору лізингу не оспорює, що дійсним наміром укладення спірного договору, є такі правовідносини, в результаті яких ТОВ «Донецкинаудит» володіє нерухомим майном на протязі дії договору з правом переходу права власності до нього після закінчення строку дії договору та за умовою оплати визначеної договором суми.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний договір не укладався би без включення до нього п. 11.1 «Перехід права власності на нежитлове приміщення», який як встановлено вище є нікчемним.
Так, спірний договір не відповідає вимогам ЦК України, що встановлюють перехід права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу, оскільки не посвідчений нотаріально та не зареєстрований у встановленому законом порядку, відповідно є цілком нікчемним в силу ч. 1 ст. 220 ЦК України.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи те, що спірний договір виконувався (ТОВ по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» станом на 24.09.2007р. сплатило ТОВ «Нефтяник» 41196,00 грн.), суд вважає, що спірний договір повинен бути визнаний недійсним.
Аналогічну позицію, щодо можливості визнання нікчемного правочину недійсним, виклав Вищій господарський суд України в інформаційному листі від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».
На підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідачів в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49,82-85, 114 ГПК України, суд, -
1. Заяву Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой» про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 09.06.2009р. у справі №2-29/1621-2009 за нововиявленими обставинами - задовольнити.
2. Рішення господарського суду АР Крим від 09.06.2009р. у справі №2-29/1621-2009 - скасувати.
3. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой» - задовольнити.
4. Визнати недійсним договір фінансового лізингу б/н від 01.11.2005р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" та Товариством з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» в особі Феодосійської філії Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит», (98100, м. Феодосія, вул. Горького, 32, код в ЄДРПО України 26401156) на користь Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой», (98105, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 45, код в ЄДРПО України 03450608) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», (98100, м. Феодосія, вул. Горького, 32, код в ЄДРПО України 22284794) на користь Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой», (98105, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 45, код в ЄДРПО України 03450608) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.
7. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.