ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/449
07.10.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-1»
до Комунального підприємства Київської обласної ради «Автогосподарство»
про стягнення 11 271,98 грн.
Суддя Хрипун О.О.
Представники:
Від Позивача Столярчук М.Д. -предст.,
Від Відповідача не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рось-1»з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Автогосподарство»про стягнення основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. та пені у розмірі 1 271,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів № 4487 від 18.03.2008 щодо оплати отриманого Відповідачем Товару за вказаним договором.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, витребуваних судом доказів до суду не направив, жодних клопотань з повідомленням причин неявки до суду не надходило, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва
18 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось - 1»(далі за текстом «Позивач») та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Автогосподарство»(далі за текстом «Відповідач»), було укладено Договір № 4487 про поставку нафтопродуктів (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі -Продукція, Товар), а саме бензин марки А-95, відповідно до умов Договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 4487 від 18.03.2008 є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.
Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до п.п. 3.1 -3.3 Договору нафтопродукти постачаються Постачальником шляхом заправки автомобілів Покупця на АЗС Постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки. Поставка партії Продукції вважається погодженою, а заявка Покупця вважається прийнятою Постачальником до виконання з дати виставлення Постачальником рахунку-фактури. Обсяг заявки, прийнятий до виконання, визначається найменуванням Продукції і її кількістю, зазначеними у рахунку-фактурі. Остаточна кількість Продукції, що поставляється відповідно до даного договору, визначається на підставі накладних прийому-передачі Продукції, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків.
Кількість, найменування, та ціна продукції вказується в рахунку-фактурі на оплату, який видається Постачальником Покупцю на підставі усної заявки останнього, і є невід'ємною частиною цього договору. Якість продукції, що поставляється - відповідно до паспорту якості заводу-виробника та сертифікату якості, виданого уповноваженим органом (п.п. 1.4, 1.5 Договору).
Згідно з пунктом 2.1 -2.3 Договору загальна сума договору складає 997 200,00 грн. Покупець зобов'язався оплатити 100% вартості Продукції, зазначеної в рахунку-фактурі на оплату відповідно п. 1.4 договору, протягом 30 банківських днів з моменту фактичної поставки Продукції. Умова про відстрочку платежу в 30 банківських днів застосовується до кожної окремої партії Продукції, а строки розрахунків обчислюються від дати фактичної поставки кожної такої партії Продукції. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі видаткової накладної. Покупець здійснює оплату Товару постачальнику згідно поданої заявки на кількість товару, на основі видаткової накладної на оплату та виставленого рахунку-фактури.
Як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання, передбачені Договором, Позивач виконав, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною № 2-033211 від 15.01.2009 та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПИ № 460299, виданою Відповідачем 15.01.2009.
Жодних претензій по якості та кількості отриманого товару повноважним представником Відповідача зазначено не було.
Таким чином Позивачем поставлено товар, а саме: бензин марки А-95 в кількості 9868,00 літрів на загальну суму 46246,80 грн.
Як зазначає Позивач Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково і станом на момент розгляду справи заборгованість за Договором станом становить 10000,00 грн.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуюче викладене, суд доходить до висновку що факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований у зв'язку з чим, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-1»щодо стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Автогосподарство»основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. є законними, обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.5 Договору у випадку прострочення оплати на строк більше за вказаний в п. 2.1, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
З огляду на викладене та наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за поставлений Товар, суд вважає необхідним задовольнити вимоги про стягнення з Відповідача пені, яка становить 1 271,98 грн.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Автогосподарство»(04053, м. Київ, узвіз Кудрявський, 3, р/р 260010093762 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 322904, код ЄДРПОУ 04012477) або з будь -якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось - 1»(02222, м. Київ, вул. Закревського, 22, адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, р/р 2600112231003 в АБ «Київська Русь»м. Києва, МФО 319092, код ЄДРПОУ 25636839) основний борг у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) грн. 98 коп., державне мито у розмірі 112 (сто дванадцять) грн.72 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось - 1»(02222, м. Київ, вул. Закревського, 22, адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, р/р 2600112231003 в АБ «Київська Русь»м. Києва, МФО 319092, код ЄДРПОУ 25636839) до Державного бюджету України 118,00 грн. витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання 12.09.2009