01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2009 № 18/251
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Кійкова І.Ю.- за дов.
Від відповідача: представник не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Аврора Дистрибушн"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2009
у справі № 18/251 (суддя
за позовом ТОВ "Аврора Дистрибушн"
до Державне комунальне підприємство "Телерадіокомпанія "Київ"
про стягнення 21917,05 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. у справі № 18/251 повністю відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Дистрибушн» до Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ» про стягнення 21 917,05 грн.
Позивач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки Додатку №3 до Ліцензійного договору №86 (2) від 18.03.2008р. та не встановив, чи здійснено відповідачем публічне сповіщення спірних Творів і на яких підставах, як стверджує позивач, таке сповіщення ним було здійснено.
Крім того, позивач додав до апеляційної скарги засвідчену копію Акту приймання -передачі прав від 23.07.2008р. та засвідчені ксерокопії витягів з журналу « Теле Неделя», диск із записом ефірів телеканалу « Київ».
В судове засідання представник відповідача не з»явився з невідомих причин, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 639904 28.08.2009р. уповноваженому представнику відповідача «Даниленко О.С.».
У даному випадку нез»явлення в судове засідання представника відповідача не є перешкодою судового розгляду справи.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія установила наступне:
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача і просить стягнути з нього суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 12 615,50 грн. ( 11 500,00 грн.- основного боргу + 1 115,50 грн.- інфляційних втрат), 144,62 грн.- трьох процентів річних з простроченої суми відповідно до ст..625 ЦК України, 1 156,93 грн.- пені відповідно до п. 5.4 Ліцензійного договору №86 (2) від 18.03.2008р., 8 000,00 грн.- витрат на оплату юридичних послуг та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Ліцензійного договору № 86(2) від 18.03.2008р. про передачу невиключного права на публічне сповіщення ( телевізійний показ) аудіовізуальних творів не сплатив позивачу винагороди у встановленому договором розмірі у сумі 11 500,00 грн. та у встановлений строк - не пізніше 30.09.08. згідно з умовами п.3.1 Договору, Додатку №3 від 25.07.08. до Договору.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними і необґрунтованими з посиланням на п.2.2 Ліцензійного договору №86(2) та стверджує, що Акту приймання-передачі прав на публічне сповіщення творів, зазначених у Додатку №3 та в позовній заяві, позивачем не надано.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку позивачем не доведена наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а тому позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2008р. між сторонами укладений Ліцензійний договір №86(2), за умовами якого позивач передає відповідачеві право на публічне сповіщення ( телевізійний показ) творів на території сповіщення відповідача.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, якщо інше не буде погоджено сторонами в Додатках, позивач зобов»язався передати відповідачеві носії ( відеодиски) в будь-якому вигляді для відповідача в тимчасове користування строком на 10 календарних днів, а також прокатні посвідчення Міністерства культури та мистецтв на твори протягом 14 календарних днів з моменту перерахування відповідної винагороди на поточний рахунок позивача.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що невиключне право вважається переданим відповідачеві з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі прав.
23.07.2008р. сторони підписали Додаток №3 до Договору, згідно з яким погоджено, що позивач передає відповідачеві невиключне право на публічне сповіщення (телевізійний показ) на території сповіщення ТРК «Київ» наступних творів: «Сомкнув кольцо» /Замыкая круг», «Потерянный город», Расплата /Возмездие/»,»Тигровые отряды».
Пунктом 4 Додатку №3 визначена сума винагороди за передане невиключне право на публічне сповіщення творів, яка складає 11 500,00 грн., а відповідно до п.5 Додатку №3 сума винагороди підлягає перерахуванню на поточний рахунок позивача не пізніше 30.09.2008р.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач необґрунтовано стверджує, що згідно Додатку №3 від 23.07.08. до Ліцензійного договору №86(2) від 18.03.08 ним було передано відповідачеві невиключні права на твори, перелічені у зазначеному додатку, загальна вартість яких складає 11 500,00 грн.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що невиключне право вважається переданим Ліцензіату з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі прав. Додаток №3 від 23.07.08, який доданий до позовної заяви, не є свідченням передачі зазначеного права, оскільки згідно п.3.1 Договору №86(2) він лише встановлює розмір, умови та порядок виплати відповідачем винагороди за надання зазначеного права.
Як вбачається з додатку до позовної заяви, в переліку документів, які додані до позову, зазначений Акт відсутній та відсутні інші матеріали, які додані до скарги. Про відсутність Акту приймання-передачі прав на публічне сповіщення творів, які перелічені у Додатку №3, зазначає і відповідач у своїх запереченнях на позов.
Засвідчена ксерокопія Акту приймання-передачі прав від 23.07.08., яку позивач додав лише до скарги та стадії апеляційного розгляду справи, а не в суді першої інстанції до ухвалення рішення, не надавши його оригіналу, і проти існування якого взагалі заперечує відповідач, не може вважатись належним доказом у розумінні ст.34 ГПК України.
В ухвалі Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №18/251 від 01.06.2009р. у позивача були витребувані оригінали документів, копії яких були додані до позовної заяви та викликані для участі у засіданні представники сторін, розгляд справи було призначено на 18.06.2009р.
Згідно з Протоколом судового засідання від 18.06.2009р. у судовому засіданні був присутній представник позивача Афанаскін І.О., але, як зазначається у оскаржуваному рішенні, в матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі прав, обов»язковість якого визначена у п.2.2 Договору.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст..101 ГПК України законодавець наголосив на визначеній Конституцією України принциповій позиції, що апеляційна інстанція переглядає ( повторно розглядає) справу саме за наявними у ній доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник ( скаржник) обґрунтував неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Скаржник ( позивач) не довів суду апеляційної інстанції обставину, що докази, які були додані до апеляційної скарги, не могли бути надані господарському суду першої інстанції для належної їх правової оцінки з причин, які від нього не залежали.
Отже, відповідно до ст..526 ЦК України позивач не надав підтверджень виконання належним чином своїх власних зобов»язань за договором №86(2) та Додатком №3, а відтак, і відсутні у відповідача права відмовитись від виконання своїх зобов»язань, як це передбачено ст. 193 Господарського кодексу України ( Зобов»язана сторона має право відмовитись від виконання зобов»язання у разі неналежного виконання другою стороною обов»язків, що є необхідною умовою виконання).
За таких обставин, позовні вимоги та доводи апеляційної скарги позивача (скаржника ) судова колегія вважає безпідставними і необґрунтованими, у зв»язку з чим вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позову повністю.
У апеляційній скарзі скаржником не наведено тієї єдиної умови порушення норм процесуального права, яка могла б призвести до прийняття неправильного рішення і бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, відповідно до ст.. 104 ГПК України.
Апеляційна скарга, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст..ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України. суд,-
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. у справі № 18/251 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Дистрибушн» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 18/251 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді