08 жовтня 2009 р.
№ 6/65
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Подоляк О.А.
за участю представників: позивача -
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ “Алеф” на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року у справі за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до ТзОВ "Алеф” про стягнення 13979, 43 грн.,
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за постачання теплової енергії в сумі 10787,73 грн., інфляційних в сумі 2252,65 грн., 3% річних в сумі 406,97 грн., пені в сумі 532,08 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 5 травня 2009 року (суддя Василенко Т.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року рішення суду скасоване. Прийняте нове рішення. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 9864,27 грн., пені в сумі 272,42 грн., 3% річних в сумі 34,05 грн., судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, ТзОВ “Алеф” просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судом, 30 липня 2003 року між сторонами у справі був укладений договір №373 на постачання теплової енергії.
За умовами укладеного договору, позивач зобов'язався подавати на об'єкти відповідача теплову енергію, а відповідач - оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в терміни, передбачені умовами цього договору.
Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно ч.5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Як правильно встановлено апеляційним господарським судом, факт постачання позивачем відповідачеві теплової енергії за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами.
Згідно п.6.1 укладеного договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі у відповідності з затвердженими тарифами на підставі виставлених позивачем рахунків, які направляються відповідачу по пошті або вручаються під розпис.
Відповідно до п.6.2 вказаного договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Додатком №1 до укладеного договору сторони передбачили, що позивач постачає відповідачу теплову енергію для опалення об'єктів загальною площею 98,3 м2 з максимальним тепловим навантаженням 0,007290 Гкал/год.
Згідно п.3 цього додатку до договору передбачається вартість теплової енергії, яка постачається відповідачу у поточному році в сумі 6,636 грн. на 1 м2 площі (в місяць опалювального сезону).
Відповідно до п.3 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875 від 24.06.2004 року органи місцевого самоврядування затверджують тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
На підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 року №188 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари" були затверджені тарифи на послуги теплопостачання, які позивач ввів в дію з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування. Рішення було опубліковано в міській громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганска" №26 від 25.06.2008 року. Нарахування за цим рішенням проводились позивачем з 01.08.2008 року.
Пунктом 1 Рішення №188 був затверджений перехід до розрахунків за двоставковими тарифами, які встановлені та погоджені згідно з п.2 Рішення № 188.
Відповідно до п.1.4 "Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №191 від 08.09.2000 року, двоставковий тариф на теплопостачання - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною організацією та споживачем, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється приладом обліку теплової енергії або при його відсутності за розрахунком за один квадратний метр опалювальної площі.
13 жовтня 2008 року виконавчим комітетом Луганської міської ради було прийнято рішення №303 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №188 від 24.06.2008 року", опубліковане в міській громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганска" №43 від 15 жовтня 2008 року.
Пунктом 10.1 укладеного договору встановлений строк його дії до 30 липня 2006 року.
Згідно п.10.3 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін.
Тобто, спірний договір вважається таким, що пролонгований.
Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачеві була направлена претензія №81-С від 08.12.2008 року про сплату боргу за укладеним сторонами у справі договором в сумі 9865,27 грн., що утворився станом на 8 грудня 2008 року. Заявлена претензія була залишена відповідачем без реагування.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, за спожиту теплову енергію за період з лютого 2006 року по листопад 2008 року, з урахуванням часткової оплати, у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 9864 грн. 27 коп.
Тому, оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 9864,27 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як правильно встановлено судом при розгляді справи, пунктом 7.2.3 укладеного сторонами договору передбачається нарахування відповідачеві пені в розмірі 0,5% від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи, що відповідач вартість поставленої йому теплової енергії не оплатив, апеляційний господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 272, 42 грн.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, скасувавши рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ “Алеф” - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
О.Подоляк