08 жовтня 2009 р.
№ 6/339
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства "Енергоринок"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2009 року
у справі
№ 6/339
За позовом
Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"
до
Державного підприємства "Енергоринок"
про
стягнення 151446712,46 грн.
за участю представників:
позивача: Мар'янова В.С.
відповідача: Шевчук А.В.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2009 року у справі № 6/339 (суддя Ковтун С.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2009 року (Мартюк А.І., Зубець Л.П., Лосєв А.М.) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2009 року у справі № 6/339 скасовано в частині відмови в позові щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 151419220,76 грн. та в цій частині провадження у справі припинено. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнуто з Державного підприємства "Енергоринок" на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 12747,70 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення з нього витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги позивачем, оскільки судом порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 49, 80 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 7 вересня 1999 року між Державним підприємством „Національна енергетична компанія "Укренерго" та Відкритим акціонерним товариством „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” з метою забезпечення виконання Договору між членами оптового ринку електроенергетики (ДЧОРЕ) було укладено договір № 71/01-ЕР.
Відповідно до умов Договору ВАТ "ДЕК "Центренерго" продає, а ДП "НЕК "Укренерго" купує електроенергію та здійснює її оплату відповідно до умов Договору. Відповідно до п. 2.1 Договору сторони визнали свої зобов'язання за ДЧОРЕ в частині, що не суперечить Договору.
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за придбану ДП "НЕК "Укренерго" електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ВАТ "ДЕК "Центренерго" та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
Платежі за фактично продану ВАТ "ДЕК "Центренерго" електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України (ІВКОР), яка є додатком до ДЧОРЕ (п. 4.2 Договору).
Остаточний розрахунок за куплену ДП "НЕК "Укренерго" у ВАТ "ДЕК "Центренерго" електричну енергію здійснюється до 16 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 4.3 Договору).
Відповідно до ст. 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законом, яким є Закон України "Про електроенергетику".
Оскільки сторони за Договором є членами ринку електричної енергії України, при купівлі електричної енергії відповідно до Закону України "Про електроенергетику" застосовується механізм оплати через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.
Статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію енергопостачальними організаціями, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, яким є відповідач, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002 року розподільчі рахунки). Такі розрахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
Відмовляючи в позові місцевий господарський суд виходив з того, що доказів на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів Оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану за січень-лютий 2003 року та січень 2005 року електричну енергію позивачем не надано.
Скасовуючи рішення першої інстанції, апеляційний господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку, що судом не враховано те, що частина заборгованості ДП "Енергоринок" перед ВАТ "ДЕК "Центренерго", а саме за січень-лютий 2003 року в сумі 143230285,76 грн. є реструктуризованою згідно умов договору № 2711/31-р/3627/02 від 4 вересня 2006 року, укладеного між ВАТ „ДЕК „Центренерго” та ДП „Енергоринок”. Крім того, до прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем було частково погашено заборгованість. Зазначені пояснення підтверджуються Актом звірки розрахунків ДП "Енергоринок" з ВАТ "ДЕК "Центренерго" за придбану ОРЕ електроенергію станом на 1 січня 2009 року від 18 лютого 2009 року, з якого вбачається, що заборгованість ДП "Енергоринок" за поставлену електричну енергію за січень 2005 року складає 27491,70 грн.
Відповідно до п. 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Також, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2009 року у справі № 6/339 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді А. Демидова
С. Шевчук