01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.10.2009 № 36/129
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від заступника прокурора міста Києва: Висоцька О.О., посвід. №42 від 23.02.2009
від позивача: Ткаченко А.Т., дов. №225-КР-1017 від 05.10.2009
від відповідача: Туліголовець А.Л., дов. б/н від 07.04.2009
від третьої особи: Кузьменко Ю.М., дов. №06-34/28323 від 09.10.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2009
у справі № 36/129 (суддя
за позовом Заступник прокурора м.Києва
до Відкритого акціонерного товариства "АТП-1"
третя особа позивача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа відповідача
про стягнення 70685545,01 грн.
На розгляд господарського суду міста Києва переданий позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі-позивач) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “АТП-1” (далі-відповідач) заборгованості у сумі 56821177,71грн. основного боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2008 та пені за порушення строків виконання зобов'язання в розмірі 33321878,35грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення господарського суду міста Києва ґрунтується на тому, що умовами договору не передбачено конкретного строку сплати коштів, а вимога відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивачем не направлялася.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційним поданням, в якому просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційному поданні заступник прокурора міста Києва посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник наполягає на неправильному тлумаченні судом пункту 2.2. договору, а саме те, що виконання зобов'язання повинно було здійснюватися в розстрочку рівними частинами починаючи з 21.05.2008 по 21.05.2009. Крім, того скаржник посилається на пункти 5.1., 5.2. рішення Київської міської ради №1580/4413 від 27.12.2007, якими уповноважено Головне управління земельних ресурсів оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки, а після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати державний акт на право власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим є помилковим висновок суду про відсутність повноважень у Головного управління земельних ресурсів прав на звернення до відповідача з вимогою передбаченою статтею 530 ЦК України. Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), а саме не надав належної правової оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам та доводам.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (колегія у складі: Смірнова Л.Г. - головуюча, Євграфова Є.П., Тищенко О.В.,) від 14.08.2009 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2009.
В порядку приписів статті 77 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2009, задоволено клопотання відповідача, розгляд справи відкладено на 30.09.2009.
30.09.2009 через загальний відділ діловодства від відповідача надійшла заява про відвід складу суду у даній справі.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 заяву відповідача про відвід суддів у справі №36/129 залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 розгляд справи призначено на 14.10.2009
07.10.2009 через загальний відділ діловодства від відповідача повторно надійшла заява про відвід складу суду у даній справі.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2009 заяву відповідача про відвід суддів у справі №36/129 залишено без задоволення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 13.10.2009, у зв'язку з зайнятістю судді Євграфової Є.П. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Алданова С.О., Тищенко О.В.
У судове засідання 14.10.2009 з'явилися всі учасники судового процесу. Представники прокуратури міста Києва, позивача та третьої особи апеляційне подання підтримали в повному обсязі. Представник відповідача проти апеляційного подання заперечив у повному обсязі та просив апеляційне подання залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 залишити без змін. Відповідач наполягає на тому, що умови договору він не порушував, оскільки умовами договору не встановлено конкретної дати оплати коштів за договором, а встановлено лише його право, а не обов'язок сплачувати кошти за договором в розстрочку. Позивачем не направлялася вимога до відповідача щодо виконання договору, а тому строк виконання договору не настав. Також, відповідач наполягає на тому, що Головне управління земельних ресурсів не мало достатніх повноважень надсилати відповідачу вимоги, в рамках статті 530 ЦК України, а отже немає законних підстав для нарахування штрафних санкцій (пені) по договору.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -
Відповідно до статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 №1580/4413 „Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству „АТП-1” для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд на вул.Промисловій, 1 у Голосіївському районі м. Києва” вирішено продати відповідачу частину земельної ділянки площею 8,0386 га за 72506601,00грн. для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд на вул. Промисловій, 1 у Голосіївському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у відповідача згідно з договором на право тимчасового користування землею від 13.12.2001 №79-5-00067.
Додатком до рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №1580/4413, визначено умови продажу земельної ділянки відповідачу, згідно пункту 5 яких встановлено зарахувати до сум, які відповідач має сплатити за земельну ділянку, аванс у сумі 4321187,73грн. сплачений відповідно до угоди №93 від 29.08.2007, що підтверджено платіжним дорученням. Решта вартості земельної ділянки у сумі 68185413,27грн. може сплачуватись у розстрочку протягом одного року рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної діялнки.
21.05.2008 між відповідачем (покупець) та позивачем (продавець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - договір), який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сокуренком О.Д. 21.05.2008 за №898.
Відповідно до пункту 1.1. договору позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №1580/4413 продав, а відповідач купив земельну ділянку, місце розташування якої на вулиці Промисловій, 1 у Голосіївському районі міста Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:90:115:0018) площею 8,0386 га.
Згідно пункту 2.1. договору ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 72506601,00грн. в рахунок цієї суми відповідно до угоди №93 від 29.08.2007 відповідачем було сплачено позивачеві аванс у розмірі 4321187,73грн.
Посилаючись на те, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати, у зв'язку з чим станом на 21.05.2009 виникла заборгованість у розмірі 56821177,71грн., на яку було нараховано пеню в розмірі 33321978,35грн. за 180 днів прострочення, заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до приписів саттті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтею 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до приписів статті 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 статті 692 ЦК України передбачено, що сторони можуть відійти від положення щодо обов'язку покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару застосувавши розстрочку платежу.
Стаття 695 ЦК України передбачає, що за договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.
Договір купівлі-продажу із розстроченням платежу - це окремий випадок продажу товару у кредит. У зв'язку з особливостями здійснення оплати він має певну специфіку. Можливість проведення розрахунків із розстроченням платежу встановлено у випадку придбання земельної ділянки.
Згідно статті 128 Земельного кодексу України розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2. договору сума 68185413,27грн. може сплачуватись у розстрочку протягом одного року рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору.
Оскільки в договорі зазначено, що розрахунок може бути здійснений у розстрочку, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умовами договору не встановлено, чіткі строки (терміни) здійснення відповідачем розрахунків за ним.
Відповідно до приписів статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Обов'язок доказування відповідно до приписів до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і заступника прокурора, який повинен був довести належними засобами доказування, наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як на підставу своїх вимог, заступник прокурора міста Києва посилається на те, що Головним управлінням земельних ресурсів двічі відповідно до вимог статті 530 ЦК України направлялись відповідачеві вимоги від 04.12.2008 №09-355/18788 та від 24.01.2009 №09-355/2021 щодо сплати заборгованості за довгором.
Проте, судовою колегією критично оцінено вищезазначені докази, оскільки умовами договору передбачено, що кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки мають сплачуватись відповідачем на розрахунковий рахунок Головного управління земельних ресурсів, проте, Головне управління земельних ресурсів не є стороною за договору та відповідно на має права вимоги в якості кредитора за цим договором.
Слід також зазначити, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 №1580/4413 „Про продаж земельної ділянки відкритому акціонерному товариству „АТП-1” на Головне управління земельних ресурсів покладено лише обов'язок оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також оформлення та видачу акту на право власності на земельну ділянку після повної її сплати відповідачем.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату основного боргу суду не надано, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк (термін) виконання зобов'язання за договором не настав, а тому відстутні підстави для стягнення з відповідача боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянки.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 56821177,71грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно пункту 4.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення відповідачем виконання зобов'язань, встановлених умовами розділу другого цього договору, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Оскільки матеріалами справи не підтверджено факт порушення відповідачем зобов'язання встановленого договором, а саме строків оплати заборгованості за договором, у суду відсутні підстави для застосування правових наслідків встановлених пунктом 4.2 договору, на підставі якого заявлено позовні вимоги щодо стягнення пені.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 34, 49, 66, 67, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів,-
1. Апеляційне подання Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 у справі №36/129 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2009 у справі №36/129 залишити без змін.
3. Матеріали справи №36/129 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
16.10.09 (відправлено)