83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.10.09 р. Справа № 2/261
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Москаленко О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Культтовари +” м. Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Завод Коксохімобладнання” м. Донецьк
про стягнення заборгованості в сумі 4204,85 грн.
За участю
представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: Козловська Д.В. - арбітражний керуючий
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Культтовари +” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Завод Коксохімобладнання” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4204,85грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем частково не сплачена сума за поставлений товар в розмірі 4204,85грн., видаткові накладні, довіреності, акт звірки взаємних розрахунків.
Позивачем надано клопотання від 29.09.2009р. № 02-41/44944, де останній просить зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею іншою справою 27/20Б.
Відповідач пояснень по заявленим вимога не надав, заявлені вимоги а ні спростував, а ні визнав.
З огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:
20.08.2008р. згідно видаткової накладної № С-50753 позивач поставив відповідачу товар на суму 1361,15 грн. з ПДВ. Згідно до довіреності № 25/07/08-3 від 19.08.2008р. товар був отриманий Диким Олексієм Вікторовичем.
27.08.2008р. згідно видаткової накладної № С-52011 позивач поставив відповідачу товар на суму 1688,61 грн. з ПДВ. Згідно до довіреності № 26/08/08-5 від 26.08.2008р. товар був отриманий Диким Олексієм Вікторовичем.
17.09.2008р. згідно видаткової накладної № С-56993 позивач поставив відповідачу товар на суму 2095,94 грн. з ПДВ. Згідно до довіреності № 17/09/08-2 від 17.09.2008р. товар був отриманий Диким Олексієм Вікторовичем.
Всього у серпні-вересні 2008р. позивачем було поставлено товар на загальну суму 5145,70грн.
Відповідачем вартість поставленої продукції була сплачена частково в сумі 940,85грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповаідем.
Таким чином на момент слухання справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 4204,85грн., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди та відповідних дій сторін виникли зобов'язальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
22.07.2009р. позивачем була направлена вимога про оплату товару в розмірі 4204,85грн., яка була отримана відповідачем згідно поштового повідомлення 23.07.2009р., але залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 4204,85грн. суду не надав, заявлені вимоги не спростував.
Як вбачається з матеріалів справи у відношенні відповідача порушено справу про банкрутство № 27/20Б від 16.03.2009 р., про що у газеті “Урядовий кур'єр” № 84 від 15.05.2009 р. було опубліковано оголошення, ухвалою від 16.03.2009 р. введена процедура розпорядження майном строком на шість місяців.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів, це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язання настав 30.07.2009р., тобто після порушення провадження у справі, а тому вимоги позивача в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є поточними та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 4204,85грн. підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача, про зупинення провадження у справі, то таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наслідки розгляду справи № 27/20Б ніяким чином не вплинуть на рішення у даній справи.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Культтовари +” м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства “Завод Коксохімобладнання” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4204,85грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод Коксохімобладнання” (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86, р/р 26005301002644 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 335571, ЄДРПОУ 00191543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Культтовари +” (83059, м. Донецьк, вул.. Складська, 5, р/р 260000133439 в відділенні “Донецького регіонального управління” ВАТ “Ощадбанк Росії”, МФО 320627, ЗКПО 32011280) заборгованість в сумі 4204,85грн., судові витрати: державне мито в сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Видати наказ.
Суддя