91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
05.10.09 Справа № 19/183
Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"", м.Маріуполь Донецької області
до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м.Стаханов Луганської області
про стягнення 1114 грн. 03 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача -представник не прибув.
Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача на корить позивача збитків від нестачі поставки в розмірі 1114,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем фактом невиконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань за укладеним сторонами у справі договором № 3925/1-157 від 11.01.2006 поставки феросплавів, а саме недопоставкою відповідачем обумовленої договором та попередньо оплаченої позивачем продукції на загальну суму 1114 грн. 03 коп. та спричиненням позивачеві збитків на цю суму. Вказану грошову суму позивач просить стягнути з відповідача як збитки від недостачі.
Письмовим відзивом № 02/3900 від 21.09.2009 на позовну заяву (а.с.35-36) відповідач проти позову заперечив з таких підстав:
- приймання позивачем відвантаженої відповідачем продукції було здійснено 03.07.2006, позовна заява позивачем була подана 30.07.2009, тобто при зверненні до господарського суду з позовом про стягнення суми збитків від недостачі позивачем пропущений строк позовної давності;
- з наданих позивачем документів вбачається, що при переважуванні продукції за брутто недостача відсутня, недостача продукції виникла після переважування тари;
- Додаток № 1 до договору позивачем відповідачеві не надсилався, тому відповідач не може достовірно знати, які саме норми надлишків та недостач були застосовані позивачем.
Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
11.01.2006 між сторонами у даній справі був укладений договір № 3925/1-157 на поставку феросплавів (далі за текстом -договір) із протоколом врегулювання розбіжностей (а.с.12), у відповідності з умовами п.1.1. якого Покупець (позивач у справі) зобов'язався оплатити та прийняти, а Постачальник (відповідач у справі) -поставити на умовах договору продукцію (товар), а саме феросиліцій, феросилікомарганець та феромарганець. Обсяги, ціни та номенклатура продукції відповідно з умовами договору узгоджуються сторонами щомісячно та зазначаються у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.2.7 договору фактична кількість поставленого товару підтверджується такими документами, оформленими у п'яти примірниках:
- актами комісійної перевірки маси вантажу за брутто, складеними за участю представників Покупця та представників Постачальника, що здійснюють охорону товару та діють на підставі довіреності Постачальника;
- актами комісійної перевірки маси вантажу та тари вагонів у Покупця, складеними за участю представників Покупця та представника Постачальника.
Якщо протягом 60 годин з моменту приймання товару Покупцем за вагою брутто Покупець не здійснює переважування вагонів після звільнення їх від товару, то вага тари вагонів приймається згідно товаросупровідних документів (залізничної накладної).
Виставлений відповідачем рахунок № 15580 від 30.06.2006 позивач сплатив у повному обсязі, що не спростовано відповідачем у справі.
На виконання умов укладеного з позивачем договору відповідачем за накладною № 48116592 (вагони № 63253348, № 60871860, № 67904813, № 66166810) був поставлений обумовлений договором товар (а.с.13-14).
У вказаній залізничній накладній вантажовідправником -відповідачем у справі, було зазначено таку масу вантажу у вагонах:
- вагон № 63253348 -60340 кг,
- вагон № 60871860 -60620 кг,
- вагон № 67904813 -61170 кг,
- вагон № 66166810 -60900 кг.
Представником громадськості, діючого на підставі посвідчення №757 від 03.07.2006, та Постачальника були складені Акти про вагу тари (а.с.17-20), а також відповідні Акти про фактичну наявність продукції (а.с.21), в яких зафіксовані відомості щодо недостачі, виявленої під час переважування відправленого відповідачем вантажу.
Відповідно до умов п.2.7 договору розрахунок розміру та вартості недостачі продукції здійснюється в базовій вазі на обсяг продукції, поставленої протягом місяця, відповідно до додатку № 1 до договору.
Розмір недостачі з урахуванням норм надлишків та недостач, визначених у договорі (норма недостачі у розмірі 0,74%, норма надлишків у розмірі 0,2% від ваги нетто у вагоні), склав 251 кг.
За розрахунком позивача вартість недопоставленої відповідачем продукції склала 916 грн. 15 коп. (0,251 тон х 3650 грн. 00 коп./тон -вартість 1 тони феросиліцію без урахування ПДВ згідно додаткової угоди № 5 до договору). Вартість недостачі в базовій вазі з урахуванням ПДВ складає 1099 грн. 38 коп. Залізничний тариф по відношенню до недопоставленого вантажу з урахуванням ПДВ -14 грн. 65 коп. Вартість недостачі в базовій вазі з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу склала 1114 грн. 03 коп.
Розрахунок суми позовних вимог, наданий позивачем, відповідає умовам договору, не суперечить приписам чинного законодавства та є обґрунтованим.
Контррозрахунок розміру недостачі відповідачем під час судового розгляду справи надано не було.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч.3 ст.216 Господарського кодексу України господарсько -правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи зазначено про це в угоді.
Згідно з приписами ч.2 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько -правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань, якщо не доведе, що ним прийняті усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.
Таким чином, вартість оплаченої, але неотриманої позивачем продукції за своєю правовою природою є збитками. Вказані збитки позивач вимушений був понести саме з вини відповідача у справі, який порушив зобов'язання за договором сторін та не поставив продукцію в обумовленому договором обсязі.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом не відповідають фактичним обставинам справи та судом до уваги не приймаються з таких підстав.
Відповідно до приписів ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).
Умовами п.2.7 договору його сторони встановили, що розрахунок розміру та вартості недостачі або надлишків продукції здійснюється Покупцем в базовій вазі на весь обсяг продукції, поставленої протягом місяця, відповідно з додатком №1, при цьому взаємний залік надлишків та недостач в результаті переважування отриманих вагонів здійснюється стосовно товару однакового найменування та в ідентичній кількості, які утворилися за один і той же місяць.
З урахуванням того, що поставка за вказаною вище накладною відбувалася у липні 2006 року, кінцевим строком для визнання розміру недостачі за липень 2006 року є 31.07.2006. Таким чином, початком строку позовної давності для вимог про стягнення вартості недостачі є 01.08.2006.
Встановлений законом трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду з даними вимогами є 01.08.2009.
З позовом про стягнення з відповідача вартості недопоставленої продукції позивач звернувся 31.07.2009 (згідно поштового штемпеля на поштовому конверті -а.с.27).
Таким чином, звернення позивача до суду з даним позовом мало місце в межах встановленого законом строку позовної давності.
Доводи відповідача стосовно того, що у нього відсутній додаток №1 до договору, а тому чітко визначити норми надлишків та недостач неможливо, судом до уваги не приймаються як такі, що не підтверджені матеріалами справи та її фактичними обставинами та такі, що не спростовують доводів позивача у справі.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про доведеність матеріалами справи, її фактичними обставинами наявності недостачі за результатами поставки відповідачем обумовленої договором продукції у розмірі 251 кг.
Таким чином, вимога позивача про стягнення 1114 грн. 03 коп. збитків від недостачі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати у справі покладаються на відповідача згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 693 „Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009”. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах встановлено: для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів -за ставкою 118 грн. Тобто зайві кошти, сплачені на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 грн. 00 коп. підлягають поверненню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів”, Луганська область, м.Стаханов, код 00186513 на користь Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, б.1, код 00191158, збитки від недостачі у розмірі 1114 грн. 03 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, б.1, код 00191158, 197 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які сплачені за платіжним дорученням № 3000339870 від 09.07.2009.
Повернення коштів здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 12.10.2009.
Суддя Т.В.Косенко