06 жовтня 2009 р.
№ 3/92-09
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми (далі -територіальне відділення АМК)
на рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2009 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2009
зі справи № 3/92-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Телесвіт”, м. Суми (далі -Товариство)
до територіального відділення АМК
про визнання недійсним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -Северінова А.А.,
відповідача -Клімової В.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 29.12.2008 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” у справі № 03-06/83-2008 (далі -оспорюване рішення).
Рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2009 (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. -головуючий, судді Северін В.І. і Лакіза В.В.), позов задоволено; оспорюване рішення визнано недійсним; на територіальне відділення АМК віднесено судові витрати у справі. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Конституції України, Законів України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист економічної конкуренції” виходили з того, що оспорюване рішення прийнято за недоведення обставин, які мають значення для справи № 03-06/83-2008 і які визнано встановленими, та за невідповідності висновків, викладених в оспорюваному рішенні, обставинам зазначеної справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить скасувати оскаржувані рішення і постанову з даної справи і передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами статей 17 і 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, неправильним застосуванням статей 7, 12, 14, 23 цього Закону, вимог статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з оспорюваним рішенням:
дії Товариства, які полягають у поданні територіальному відділенню АМК інформації в обсязі, що не відповідає обсягові надання інформації, встановленому вимогою голови територіального відділення АМК про надання інформації від 11.11.2008 № 03-10/2430 (далі -Вимога від 11.11.2008), визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді подання інформації в неповному обсязі у встановлені головою територіального відділення АМК строки;
відповідно до статті 52 названого Закону за зазначене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 8 500 грн.;
- у Вимозі від 11.11.2008 зазначалося, що “у зв'язку з розглядом справ щодо ознак порушення ТОВ “Телекомпанія “Телесвіт” законодавства про захист економічної конкуренції, Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснюються заходи із збирання доказів у справі та дослідження ринку послуг доступу до пакетів телепрограм (програмної послуги)”;
- на момент здійснення відповідного запиту у провадженні територіального відділення АМК перебували три справи за ознаками вчинення Товариством порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема: справа № 03-06/57-2007 щодо встановлення тарифів з 01.03.2007; справа № 03-06/69-2007 щодо виконання рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК у неповному обсязі та справа № 03-06/68-2008 щодо введення з вересня 2008 року порядку розрахунків з абонентами за передоплатою; ці справи не об'єднувалися в одне провадження;
- Товариство листом від 14.11.2008 № 14/11-01 запропонувало територіальному відділенню АМК відкликати Вимогу від 11.11.2008 як таку, що за змістом не відповідає законодавчо встановленій процедурі розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства;
- територіальне відділення АМК 17.11.2008 за № 03-10/2472 надіслало другу вимогу де зазначило, що “перший абзац попередньої вимоги слід вважати в іншій редакції”, а саме: “… у зв'язку з розглядом справи № 03-06/57-2007”, але залишило без змін перелік питань стосовно діяльності Товариства станом на 01.02.2007, 01.01.2008 та 01.01.2008, тобто залишило питання, які стосуються справи № 03-06/57-2007;
- доповнення до Вимоги від 11.11.2008 мало вихідні дані від 17.11.2008, тому датою звернення територіального відділення АМК до Товариства з належно оформленою вимогою про надання інформації по справі № 03-06/57-2007 слід вважати 17.11.2008, а строк надання інформації має бути до 06.12.2008;
- запитана у вимозі інформація була надана Товариством територіальному відділенню АМК й зареєстрована останнім 03.12.2008;
- в оспорюваному рішенні йдеться про неподання Товариством інформації по пунктах 1, 3, 4 і 5 Вимоги від 11.11.2008;
- Товариство як сторона у справі № 03-06/68-2008 надало на запит територіального відділення АМК від 17.11.2008 № 03-10/2473 інформацію (лист Товариства 03.12.2008 № 03/12-01), де зазначило: перелік конкурентів у період з 01.01.2008 по 01.11.2008 (пункт 1 вимоги); територію розташування багатоканальної мережі станом на 01.01.2008 з підтверджувальними документами (пункт 3 вимоги); загальну кількість абонентів станом на 01.01.2008 і 01.11.2008 (пункт 4 вимоги); кількість абонентів у зоні “паралельних мереж” станом на 01.01.2008 і 01.11.2008 (пункт 5 вимоги);
- Товариством як позивачем у даній справі № 3/92-09 подано належні докази надання ним інформації територіальному відділенню АМК на вимогу останнього у справі № 3-06/68-2008 у повному обсязі, тоді як названим відділенням не доведено конкретних фактів ненадання Товариством відповідної інформації.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Відповідно до пункту 14 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Згідно з приписами ГПК України:
- сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами (частина друга статті 43);
- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);
- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34).
Попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи з'ясовано, що:
позивачем (Товариством) доведено належними і допустимими доказами подання ним територіальному відділенню АМК на вимогу останнього витребуваної цим відділенням інформації в повному обсязі, в той час як відповідачем (територіальним відділенням АМК) не доведено відповідними доказами існування обставин, які свідчили б про неповноту наданої інформації, і не спростовано фактичними даними доводів Товариства;
відтак територіальним відділенням АМК не доведено й наявності обставин, які визначені ним як підстава для прийняття оспорюваного рішення.
З урахуванням наведеного та з огляду на припис частини першої статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, за яким підставою для визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України визначається, зокрема, недоведення обставин, які мають значення для справи (в даному разі для справи № 03-06/68-2008) і які визнано встановленими, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених попередніми судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Однак згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення названими судовими інстанціями передбачених статтею 43 названого Кодексу правил оцінки доказів у справі.
Таким чином, доводи скаржника, перевірка яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, не належать до числа підстав, з якими процесуальний закон пов'язує можливість скасування судових рішень.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 зі справи № 3/92-09 залишити без змін, а касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов