01 жовтня 2009 р.
№ 34/101-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Бакуліної С.В.,
суддів :
Глос О.І.,
Олійника В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”
на постанову
від 11.06.2009 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 34/101-09
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Державного підприємства “Дніпропетровська виправна колонія № 89” Державного департаменту України з питань виконання покарань
до
ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”
про
стягнення 150480,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
не з'явились
від відповідача:
Лосєв Д.В. (довіреність № 52-16/60 від 15.09.2009р.)
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С.А.) від 31.03.2009 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Крутовських В.І., судді -Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) від 11.06.2009 року, у справі № 34/101-09 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 150480,00 грн. боргу, 1504,80 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.261, 613 ЦК України, ст.ст.33, 43 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.09.2008 року між Державним підприємством “Дніпропетровська виправна колонія № 89” Державного департаменту України з питань виконання покарань (постачальник) та ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (покупець) був укладений договір поставки № 2044д (далі -договір), за умовами якого постачальник (позивач по справі) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупцю (відповідачу) товар відповідно до Додатків-Специфікацій до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Оплата товару відповідно до п.5.1. договору здійснюється покупцем на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником. При цьому в рахунках-фактурах указується ціна товару, встановлена в Специфікації.
Згідно п.5.2. договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 10-ти банківських днів з дати виставлення рахунків-фактур та надання податкових накладних за фактично поставлений товар. Інші умови оплати товару повинні бути додатково встановлені в Додатках-Специфікаціях до Договору.
У п.6.2. договору зазначено, що постачальник при поставці товару передає наступні документи: рахунки-фактури, сертифікат якості, податкову та видаткову накладні, копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.
Відповідно до п.6.3. договору оригінали та копії вищезазначених документів передаються покупцю або його представнику “із рук в руки” або іншим способом. Вказані документи передаються постачальником покупцю в строк не пізніше 3 днів з дня поставки.
Між позивачем та відповідачем був підписаний протокол розбіжностей від 01.10.2008 року та протокол узгодження розбіжностей від 20.10.2008 року, які є невід'ємною частиною договору.
Додатковою угодою №1 від 31.10.2008 року були внесені зміни та доповнення до договору та викладено п.5.2. договору наступним чином: оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 10-ти банківських днів з дати виставлення рахунків-фактур та надання податкових накладних за поставлений товар, або акредитивами на користь постачальника на суму узгодженої поставки відповідно до п.3.1. договору.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
На виконання умов зазначеного договору згідно заявки відповідача від 09.10.2008 року №52-03/12-768 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 150480,00 грн., а відповідач прийняв продукцію заявленого об'єму, що підтверджується видатковою накладною №346 від 17.11.2008 року, актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей до накладної №346 та довіреністю на отримання серії ЯОП №451492/1455 від 14.11.2008 року (а.с.18-20).
Позивачем було направлено відповідачу вимогу №89/20-6270 від 26.12.2008 року про сплату боргу за поставлену продукцію з повторним наданням всіх документів (оригінал накладної №346 від 17.11.2008 року, оригінал рахунку №704 від 17.11.2008 року та оригінал податкової накладної №10 від 17.11.2008 року), надання яких є обов'язковим за умовами договору, які відповідач отримав 05.01.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.22).
Факт отримання вищезазначених документів не спростовується відповідачем.
У відповіді Вих.№52-16/201 від 10.02.2009 року на лист-вимогу позивача відповідач визнав наявність боргу, але оплатити отриманий товар відмовився, посилаючись на фінансове скрутне становище.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь 150480,00 грн. заборгованості за поставлений товар.
До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факту поставки позивачем відповідачу товарів на загальну суму тобто підтвердження факту виникнення у відповідача зобов'язань за договором від 19.09.2008 року №2044д.
Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено, що позивачем були виконано умови договору, встановлені п.п. 5.1., 6.3. договору, щодо виставлення рахунків-фактур, надання податкових накладних, що повністю підтверджується матеріалами справи
Колегія суддів погоджується з тим, що є наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 19.09.2008 року №2044д в сумі 150480,00 грн.
Враховуючи наведене постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 року у справі № 34/101-09 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 року у справі № 34/101-09 -без змін.
Головуючий-суддя
С.Бакуліна
О.Глос
В.Олійник