01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2009 № 25/200
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "ВіЕйБі Страхування"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2009
у справі № 25/200 (суддя
за позовом ЗАТ "ВіЕйБі Страхування"
до ТОВ "Геомедсервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року у справі № 25/200 за позовом Закритого акціонерного товариства “ВіЕйБі Страхування” (далі - позивач ЗАТ „ВіЕйБі Страхування”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомедсервіс” ( далі - відповідач ТОВ „Геомедсервіс”) про визнання недійсним договору. в позові відмовлено повнстю.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким позов про визнання недійсним договору задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь ЗАТ „ВіЕйБі Страхування” суму сплаченого державного мита та суму, сплачену за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування апеляційних вимог ЗАТ „ВіЕйБі Страхування” зазначає, що судом першої інстанції були порушенні норми матеріального та процесуального права.
Так, на думку позивача при винесенні рішення судом не було враховано, що відповідач знав реальну вартість, однак надав неправдиві відомості Позивачу, на підставі яких було укладено спірний договір. В супереч статті 989 ЦК України, якою передбачено обов'язок страхувальника при укладанні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Таким чином на день укладання договору страхування відповідач зумисно .надав Страхової компанії ЗАТ „ВіЕйБі Страхування” неправдиві відомості стосовно дійсної вартості автомобіля.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2009 року апеляційну скаргу ЗАТ „ВіЕйБі Страхування” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 29.09.2009 року.
Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомедсервіс” через віділ документального забезпечення надало письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “ВіЕйБі Страхування” без задоволення, а спірне рішення від 07.07.2009 року - без змін.
29.09.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники сторін.
Представник позивача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення; представник відповідача усно просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи 11.09.2007 року між ЗАТ „ВіЕйБі Страхування” та ТОВ „Геомедсервіс” було укладено договір страхування наземного транспорту №280000-010-0817/07 ( далі Договір), відповідно до Закону України „Про страхування”, правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 1 від 21.11.2006 року ( далі Правила страхування).
Об'єктом страхуання вказаного договору визначено майнові інтереси, що н суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме: автомобіль Bentley Continental, д.н.з. АА0051 СК. (п.п. 4, 5 Договору)
Відповідно до п.п. 10-15 Договору автомобіль Bentley Continental застраховано а період з 15.09.2007 по 14.09.2008 року, а загальна дійсна вартість та загальна страхова сума його складає 2 000 000 грн. Відповідно страховий тариф встановлено 5,2% (що складає 104 000 грн.), а кінцева дата сплата страхового платежу визначена 18.09.2007 року.
Вказаний Договір було укладено на підставі заяви відповідача на добровільне страхування наземного транспорту.
Сторонами не заперечується, що відповідачем повністю сплачено страховий платіж.
Як вбачається з матеріалів справи, 6 травня 2008 року відповідачем було подано на адресу позивача заяву про настання страхового випадку з проханням виплатити страхове відшкодування угону автомобіля.
Постановою Кобилецького РВ УМВС України в Чернігівській області, по факту незаконного заволодіння транспортним засобом порушено кримінальну справу за ч. 3 ст.289 Кримінального кодексу України.
ЗАТ „ВіЕйБі Страхування”, в свою чергу звернулось до суду з позовною заявою про визнання вищезгаданого договору недійсним.
На думку колегії суду, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволені таких вимог позивача, виходячи з наступного .
Так, доводи ЗАТ „ВіЕйБі Страхування” відносно того, що відповідачем на день укладення договору зумисно надано неправдиві відомості стосовно дійсної вартості автомобіля, що відповідно до вимог ст. 229 ЦК України тягне за собою визнання вказаного правочину недійсним, не можуть бути прийняті до уваги за таких підстав.
Як вбачається з умов договору та наданих суду матеріалів, сторони в добровільному порядку визнали вартість автомобіля Bentley Continental як „загальну дійсну” так і „загальну страхову” в сумі 2000 000 грн.
При цьому, умовами п.20.2 Договору передбачено, що дійсна вартість автомобіля це ринкова вартість транспортного засобу.. Дійсна вартість транспортного засобу підтверджується такими документами: експертна оцінка, договір купівлі-продажу, рахунок-фактра, каталог офіційного дилера або інший офіційний каталог та за згодою сорін - документами, що визнають вартості аналогічних транспортних засобів в іншому регіоні.
Слід також зазначити, що віповідно до п. 26.3.2. вказаного Договору страховик має право здійснювати огляд страхового транспортного засобу при укладанні Договору в період його дії та після настання події, що має ознаки цього випадку.
Аналіз зазначених норм Договору дає можливість зробити висновок, що при його укладані позивач мав право та не був позбавлений можливості встановити страхову вартість автомобіля.
Більш того, як вбачається з листа ТОВ “ВІПКАР” за № 26.06.09/01 від 26.06.09 року, що є офіційним та ексклюзивним дилером автомобілів Bentley в Україні, в 2007 році вартість автомобіля подібної комплектації по ціні, що складала в гривнях еквівалент 261 6060, 00 євро по курсу Національного Банку України на дату продажу. (а.с. 49)
Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. ( ст..204 ЦК України)
Відповідно ч. 1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін право чину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин визнається судом недійсним.
Обманом є певні дії, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді настати не можуть.
Згідно ч. 4 ст.9 Закону України „Про страхування” розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування.
Згідно з матеріалами справи сторонами було досягнуто домовленості щодо страхової суми, яка є рівною встановленій сторонами дійсній вартості транспортного засобу, під час укладання спірного договору.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про страхування” страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Згідно п. 15 ст. 9 Закону України „Про страхування” при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Крім того, відповідачем здійснювалась оплата позивачу страхового платежу, і вказаний платіж було прийнято останім, що свідчить про схвалення позивачем факту укладення спірного договору та його істотних умов, а тому у позивача відсутні правові підстави стверджувати про недійсність договору через його укладення внаслідок обману.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції позивачем і в суді першої інстанції, і в апеляційній скарзі не доведено обставин, які могли б слугувати підставами визнання недійсним спірного договору, не надано суду належних доказів, які б свідчили про навмисне введення в оману позивача з боку відповідача щодо вартості застрахованого транспортного засобу.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
Через відділ документального забезпечення було надано відзив на апеляційну скаргу в якому ТОВ „Геомедсервіс” просить суд покласти судові витрати за послуги адвоката на позивача. Свої вимоги відповідач обґрунтовує наступним.
21 вересня 2009 року між ТОВ „Геомедсервіс” та Туринською В.Є. було укладено договір про надання адвокатських послуг.(далі Договір)
Відповідно п. 2 Договору термін надання адвокатських послуг - час розгляду справи у Київському апеляційному суді.
Пунктом 3 Договору передбачена плата за надання адвокатських послуг у сумі 120 000грн.
Відповідно до ст.. 12 Закону України „ Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Статею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
На підтвердження даної норми, суду було надано видатковий касовий ордер від 22 вересня 2009 року, який підтверджує сплату Туринській Валентині Євгенівні (адвокат) 120 000 грн. за надання адвокатських послуг.
Відповідно ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при відмові в позові на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 07.07.2009 року. у справі №25/200 за позовом Закритого акціонерного товариства “ВіЕйБі Страхування” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомедсервіс” про визнання недійсним договору залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “ВіЕйБі Страхування” - без задоволення.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “ВіЕйБі Страхування” (04119 м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г код ЄДРПОУ 31927008 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Геомедсервіс” (04060 м. Київ, Шевченківський район, буд.36, кв146 код ЄДРПОУ32386278) 120 000, 00 грн.витрати за послуги адвоката.
3. .Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
4. .Справу № 25/200 повернути господарському суду м. Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законої сили
Головуючий суддя
Судді