07.10.2009 року Справа № 9/156-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Резніченко С.Ю.
представники сторін:
від позивача: Вороновський С.О., довіреність № 5 від 30.09.09р.;
від відповідача: Клочков С.О., довіреність № 10 від 25.08.09р.
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.09р. у справі № 9/156-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Дніпропетровськ
про зміну умов кредитного договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2009р. по справі № 9/156-09 (суддя -Подобєд І.М..) Позов задоволено; Внесено зміни до пунктів 2.2, 4.3 та 10.3 кредитного договору №021/08-К від 06 серпня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “КРЕДОБАНК”, ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №09807862, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, 78, надалі “Банк” від імені якого на підставі Положення про філію та довіреності від „17” липня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. і зареєстрованої в реєстрі за №3322 діє Директор Дніпропетровської філії ВАТ „КРЕДОБАНК” Квятковський Ігор Аполлінарійович, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арсенал”, ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №32007625, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Поля, 2, надалі „Позичальник”, від імені якого на підставі Статуту діє директор Савчук Олег Анатолійович, який мешкає за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 4, кв. 18, з іншої сторони, виклавши їх у такій редакції:
- “пункт 2.2. Дата остаточного повернення Кредиту - 06 лютого 2011 року. Сторони передбачають погашення кредиту в кінці терміну кредитування”;
- “п.4.3. Надання відстрочки по сплаті кредитних коштів та відсотків по ним без застосування штрафних санкцій до 05 лютого 2010 року”;
- “п.10.3. Будь-який спір, що виникає щодо цього Договору або у зв'язку з ним, підлягає розв'язанню у встановленому чинним законодавством порядку”; Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" на користь Товариством з обмеженою відповідальністю “Арсенал” 85 грн. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові Товариству з обмеженою відповідальністю “Арсенал”, м. Дніпропетровськ.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що прийнятне господарським судом рішення відповідає нормам закону. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.09р., колегією суддів у складі головуючого судді Павловського П.П.-доповідача, суддів: Швеця В.В., Чус О.В., прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 26.08.09р. о 10:00год.
В судовому засіданні 26.08.09р. оголошувалась перерва до 02.09.09р. на 10:25 год.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.09р розгляд апеляційної скарги відкладався до 30.09.09р. на 10:25год.
В судовому засіданні 30.09.09р. оголошувалась перерва до 07.10.09р. на 10:25 год.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення представників сторін, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Арсенал” та Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (м. Львів) в особі: Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" (м. Дніпропетровськ) був укладений Кредитний договір №021/08-к від 06.08.2008 р. (далі -Договір), відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався надати у власність Позивачу, як позичальникові, грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а Позивач, як позичальник, зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.
Відповідно до п. 2.1.1 розмір кредиту та валюта кредиту становить 600 000,00 грн.
Процентна ставка була визначена сторонами у п 2.1.3 Договору у розмірі 19,0%.
Відповідно до п. 2.2 Договору строк кредитування встановлюється до 05.02.2009 р., погашення кредиту здійснюється в кінці терміну кредитування.
Відповідно до п. 5.1 Договору сторони встановили, що Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.
Пунктом 11.1 сторони встановили, що договір набуває чинності з дня підписання його сторонами та дії до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Зі змісту п.п. 2.1.2 та 2.5 вказаного кредитного договору вбачається, що грошові кошти у зазначеному розмірі були надані Позивачу з метою поповнення обігових коштів (в т.ч. оплата за товар, сировину, матеріали та інші потреби пов'язані із господарською діяльністю), на умовах цільового характеру використання тощо.
14.10.2008 року, на вимогу Відповідача, між сторонами був укладений Додатковий договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору № 021/08-К від 06.08.2008р., яким було збільшено процентну ставку з 19,0 % річних до 24,5 % річних, що є суттєвою обставиною.
Позивач зазначає, що при отриманні кредиту він виходив з того, що отримані кошти будуть останнім включені у фінансовий оберт господарської діяльності для отримання в подальшому від цього значного доходу. Однак за час, що минув з моменту укладення Додаткового договору № 1 та до часу подання цієї позовної заяви, з появою світової фінансової кризи та кризових явищ в економіці нашої країни сплата зазначеної суми у рахунок погашення кредиту за умов, вказаних у Договорі, є практично неможливою.
Як видно, Позивач, згідно ст. 652 Цивільного кодексу України, 05.02.2009р. письмово звернувся до Відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору про перенесення строків виконання зобов'язань за Договором терміном до 06.08.2011 року та надати Позивачу відстрочки по сплаті кредитних коштів та відсотків по ним з 05.02.2009р. до 05.02.2010р. без застосування штрафних санкцій (штрафу, пені тощо), у якій зазначив про виникнення фінансової скрути з незалежних від нього причин та додав відповідні підтверджуючі документи.
Відповідач зі своєї сторони не надав Позивачеві обґрунтованої відмови від пропозиції щодо внесення змін до умов вказаного кредитного договору. Натомість, своїм листом від 10.02.2009р. № 304 Відповідач попередив Позивача про те, що строк повернення кредиту встановлений включно до 05.02.2009р., у зв'язку із чим необхідно терміново сплатити прострочену заборгованість в термін до 18.02.2009р. Цей лист Відповідача був розцінений Позивачем як відмова від задоволення пропозиції про внесення змін до умов вказаного кредитного договору, чим суттєво порушив його права та охоронювані законом інтереси, тому Позивач був вимушений був передати цей спір на вирішення суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України та положень ст. 4, 173-175, ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, а також до порядку зміни та розірвання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як вбачається із п. 12 вказаного кредитного договору, сторонами цього договору передбачена можливість зміни та доповнення до цього Договору, які вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів, підписаних уповноваженими на те представниками сторін, крім випадків, передбачених цим Договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст. 188 Господарського кодексу України, кодексу України, Позивач надіслав Відповідачеві вказані вище письму пропозицію від 05.02.2009р. про внесення змін до договору та додаткову угоду від 05.02.2009р., дотримавши як умови договору, так і приписи законодавства щодо порядку внесення змін до договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов викладених в зазначеній нормі.
З другого півріччя 2008 року економіка та фінансова система Україна працює в умовах всесвітньої фінансової кризи, що є загальновідомим фактом, який також визнаний в низці нормативних актів, зокрема: Законах України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 31.10.2008р. №639-УІ та “Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості” від 18.12.2008р. №694-УІ.
Як свідчить фінансова звітність Позивача за 2008 рік, а також план доходів та витрат на 1-й квартал 2009 року, ця особа на час подання цієї позовної заяви не має достатньої кількості коштів для належного виконання умов Договору. При цьому, колегія суддів вбачає, що Позивач вживає заходів щодо якнайскорішого повернення кредитних коштів та очікує отримання достатніх коштів для погашення кредиту лише до 01.01.2011 року.
При укладенні Договору, Позивач виходив з того, що його фінансові можливості дозволяли безперешкодно погасити кредит у встановлений строк, проте, передбачити настання кризових явищ в економіці держави та суттєве зменшення грошових надходжень від здійснення підприємницької діяльності не міг.
Також, жодна із сторін за вказаним договором не передбачала настання таких обставин, як економічна та фінансова криза і позбавлена можливості вплинути на ці обставини. При цьому виконання договору щодо повернення кредиту в терміни, які первісно визначались сторонами, на цей час у значній мірі позбавить Позивача того економічного та фінансового результату, на який він розраховував у своїй господарській діяльності від залучення зазначеного кредиту, або створить суттєві перешкоди у цій діяльності, у той час як Відповідач зі своєї сторони доказів таких наслідків не надавав судам першої та апеляційної інстанції.
Позивач зазначає, що розірвання вказаного кредитного договору може призвести до його неплатоспроможності, а також порушення майнових прав поручителів Позивача за цим договором, оскільки отриманні кредитні кошти задіяні в фінансових схемах та їх вилучення на даний час неможливе, тому при розірванні Договору Відповідач звернув би стягнення на предмет застави. Виконання вказаного кредитного договору на первісних його умовах порушить співвідношення майнових інтересів сторін.
Із умов вказаного кредитного договору також не вбачається, що на Позивача, як позичальника, покладаються усі ризики від зміни обставин, що впливають на виконання цього договору.
п. 4.6 вказаного кредитного договору, сторони встановили лише право Відповідача самостійно вносити зміни процентної ставки, вказаної у п. 2.1 цього Договору, зокрема, у разі зміни законодавства щодо здійснення кредитування, облікової ставки Національного банку України, інших економічних умов, що впливають на ціну кредитних коштів.
Відповідач скористався своїм правом, встановленим пунктом 4.6 вказаного кредитного договору, внаслідок чого між сторонами було укладено додатковий договір №1 від 14.10.2008р. про внесення змін до Кредитного договору №021/08-К від 06.08.2008р., яким, зокрема, було збільшено процентну ставку з 19,0% до 24,5%, що є суттєвою обставиною, яку Позивач міг передбачити при укладенні цього кредитного договору. Водночас, слід визнати, що Позивач не міг передбачити настання таких обставин як всесвітня економічна та фінансова криза, і таки ризики не передбачались умовами вказаного кредитного договору.
Згідно постанови Національного банку України “Про окремі питання діяльності банків” №413 від 04.12.2008р., на яку посилався Відповідач, банкам рекомендовано, зокрема: переглянути в бік зменшення процентні ставки за кредитами, наданими в іноземній валюті, з урахуванням якості стану обслуговування позичальниками заборгованості за основним боргом та відсотками/комісіями за ним, а також у разі погіршення ліквідності з урахуванням стану дохідності банку, з метою зниження ризиків невиконання позичальниками своїх зобов'язань за такими кредитами; з урахуванням стану дохідності банку та реальних можливостей позичальників вживати заходів щодо дострокового погашення кредитів.
Отже, згідно з наведеними рекомендаціями Національного банку України при вирішенні питання про дострокове погашення кредитів слід враховувати реальні можливості позичальників щодо повернення кредитних коштів.
Національним банком України було прийнято постанову “Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів” від 03.06.2009р. №328. Відповідно до пункту 1 цієї постанови при здійсненні банками операцій про реструктуризацію кредитної заборгованості рекомендовано дотримання таких низки принципів, серед яких (пункт „В”) застосовується принцип, що реструктуризації підлягає заборгованість, щодо якої банк має підтверджені достовірними документами (фінансова звітність, довідка з місця роботи, довідка з державної служби зайнятості тощо) об'єктивні та беззаперечні докази того, що позичальник не в змозі забезпечувати виконання умов первинного кредитного договору.
Як видно, 09.02.2009р. Позивач звернувся до Аудиторської фірми “Спільна справа” з проханням надати консультацію щодо доцільності змін умов кредитного договору №021/08-К від 06.08.2008р., спеціалістом якої -аудитором Васильченко С.А. було висловлено думку про те, що зміна умов кредитного договору № 021/08-К, які викладені у Пропозиції від 05.02.2009р., з економічної точки зору є доцільною для Позивача. При цьому, як випливає із тесту письмових пропозицій та підтверджено поясненнями аудитора Васильченко С.А. у судовому засідання, ним досліджувалась фінансова звітність Позивача за 2008 рік та прогнозний план доходів і розрахунків Позивача на І квартал 2009 року.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що пропозиції Позивача, які підтверджуються достовірним доказами та висновкам третьої особи не суперечать наведеному вище принципу який рекомендований до застосування Національним банком України.
Вказана додаткова угода запропонована позивачем передбачає продовження первинного строку дії кредитного договору до 05.02.2009р., тобто на 2 роки, що також не суперечить принципу наведеному в пункті „И” постанови Національного банку України було прийнято постанову „Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів” від 03.06.2009р. №328, згідно з яким рекомендовано продовжувати первинний строк дії кредитного договору в разі реструктуризації кредитної заборгованості не більш ніж на два роки.
Щодо посилань Відповідача на принцип, наведений в пункті „І” постанови Національного банку України було прийнято постанову „Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів” від 03.06.2009р. №328, згідно з яким передбачено установлювати, виходячи з необхідності забезпечення належного рівня ліквідності банку, періодичність платежів за основним боргом та/або процентами/комісіями за ним не рідше одного разу на місяць, а також не допускати відстрочення платежів за основним боргом на строк більше одного року, судова колегія враховує наступне:
Додаткова угода, яка є предметом спору у даній справі була запропонована на розгляд Відповідача у лютому 2009 року, а тому не могла враховувати цей принцип, який до того ж, як і всі вищенаведені принципи, є рекомендованим, а не обов'язковим.
Посилання Відповідача на порушення Позивачем умов кредитного договору та договору застави та створенні перешкод у перевірці наявності заставного майна, не беруться до уваги з огляду на предмет доказування, який випливає із суті спору у даній справі та окреслений обставинами, наведеними в ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивачем було доведено, що враховуючи всі наявні обставини, об'єктивно оцінюючи свій майновий стан та можливі негативні наслідки при порушенні умов кредитного договору №026/08-к від 28.08.2008р. для обох сторін, зміна умов Договору, при якій строки виконання зобов'язань за Договором переносяться терміном до 06.08.2011р., а строк дії Договору подовжується відповідно на перенесений строк, найбільше відповідає інтересам обох сторін та забезпечить захист їх прав та законних інтересів, а розірвання цього договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Щодо внесення змін до п. 10.3. вказаного кредитного договору, судова колегія визнає, що умови договору у діючий редакції п. 10.3. на теперішній час не відповідають приписам ч.5 ст. 12 Закону України „Про третейські суди” від 11.05.2004р. №1701-ІУ (в редакції згідно з Законом України від 05.03.2009р. №1076-УІ, яка набрала законної сили з 31.03.2009р.), що робить їх неможливими до застосування, а тому пропозиції Позивача про їх заміну умовами, згідно до яких будь-який спір, що виникає щодо цього Договору або у зв'язку з ним, підлягає розв'язанню у встановленому чинним законодавством порядку, - також є обґрунтованими та такими, що приводять умови договору у відповідність до чинного законодавства та відповідають інтересам обох сторін.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не можуть спростовувати висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті судом не порушено норми матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.09р. у справі № 9/156-09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.09р. у справі № 9/156-09 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя В.В. Швець
Суддя О.В. Чус