30 вересня 2009 р.
№ 37/404
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 червня 2009 року у справі № 37/404 Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", м. Рівне, до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, про стягнення 280 589,46 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -Янкевич Л.Д. (дов. № 10-12 від 05.01.09);
відповідача -Лебедюк Ю.А. (дов. № 194/10 від 26.12.08),
встановив:
У жовтні 2008 року позивач -ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 280 589,46 грн.
Вказував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.06, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.07 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.07 у справі № 7/565 за його позовом до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", постановлено стягнути з останнього на його користь 682 038,94 грн. -переплати по договору, 29 114,88 грн. процентів за користування безпідставно одержаними коштами, 9 124,75 грн. -витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Посилаючись на невиконання відповідачем рішення суду, позивач просив стягнути з відповідача 244 851,98 грн. інфляційних та 35 735,48 грн. річних, а всього -280 589,46 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 грудня 2008 року (суддя Кондратова І.Д.) в позові відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що грошові кошти, належні до стягнення з відповідача за рішенням суду у справі № 7/565, є, у відповідності до приписів ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутими грошовими коштами, а тому відсутні правові підстави до нарахування інфляційних та річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 червня 2009 року (колегія суддів у складі: Шипка В.В. -головуючого, Борисенко І.В., Новікова М.М.) рішення скасовано та постановлено нове рішення про часткове задоволення позову.
Постановлено стягнути з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" 231 893, 24 грн. інфляційних, 32 370 грн. річних, 2 642,63 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Постанова в частині задоволення позовних вимог, мотивована посиланнями на ту обставину, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання, в зв'язку з чим, позивачем правомірно нараховано інфляційні та річні на суму боргу, у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України.
Постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог, мотивована неправильним визначенням позивачем періоду нарахування інфляційних та річних.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 625, 1212, 1214 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.06, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.07 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.07 у справі № 7/565 за його позовом до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", постановлено стягнути з останнього на його користь 682 038,94 грн. -переплати по договору, 29 114,88 грн. процентів за користування безпідставно одержаними коштами, 9 124,75 грн. -витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Предметом спору у даній справі є вимоги по стягненню з відповідача інфляційних та річних у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд не встановив дійсні правовідносини сторін у даній справі та помилково виходив з того, що сума грошових коштів, яка підлягає стягненню з боржника за рішенням суду у справі № 7/565, є безпідставно набутими грошовими коштами, а тому інфляційні та річні на ці кошти не підлягають нарахуванню, оскільки у даній справі, несплачені кошти, є боргом (грошовим зобов'язанням), на який у відповідності до положень ст. 625 ЦК України можуть нараховуватися штрафні санкції.
Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про часткове задоволення позову, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що судом апеляційної інстанції неправильно встановлено правову природу зобов'язання з виконання рішення суду у справі № 7/565, оскільки зобов'язання по сплаті 682 038,94 грн. -переплати по договору, не є грошовим, не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, викладених в постанові.
Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 червня 2009 року у справі № 37/404 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик