83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.10.09 р. Справа № 14/286
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”,
ЄДРПОУ 30962337, м.Донецьк
до відповідача Державного підприємства „Макіїввугілля”, ЄДРПОУ 32442295,
м.Макіївка
про стягнення 6082356 грн. 21 коп.
Суддя Левшина Г.В.
Представники:
від позивача: Войтух О.М.-по дов.
від відповідача: Алтухова О.С.-нач. юр. від.
В засіданні суду брали участь:
Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду
оголошувались перерви з 08.09. по 22.09.2009р.,
з 22.09. по 30.09.2009р., з 30.09. по 13.10.2009р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державне підприємство „Макіїввугілля”, м.Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 6082356,21 грн., у тому числі основний борг в сумі 4993304,14 грн., пеня в сумі 619017,54 грн., штраф в сумі 343264,92 грн., інфляція в сумі 75891,46 грн. та три проценти річних в сумі 50878,15 грн.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 21.09.2009р. №985 збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6283399,68 грн., у тому числі основний борг в сумі 4993304,14 грн., пеня в сумі 804791,88 грн., штраф в сумі 343264,92 грн., інфляція в сумі 75891,46 грн. та три проценти річних в сумі 66147,28 грн.
Заявою від 29.09.2009р. №1039 позивач змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5980576,39 грн., у тому числі основний борг в сумі 4993304,14 грн., пеня в сумі 501968,59 грн., штраф в сумі 343264,92 грн., інфляція в сумі 75891,46 грн. та три проценти річних в сумі 66147,28 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №01-06-1 п/р від 01.06.2005р., акти приймання-передачі виконаних робіт, рахунки, розрахунок суми позову.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.09.2009р. №17/76 визнав позовні вимоги частково в сумі основного боргу у розмірі 4993304,14 грн. Стосовно позовних вимог про стягнення інфляції та трьох процентів річних відповідач стверджує про необхідність обмеження нарахування заявлених сум шестимісячним терміном згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Одночасно, нарахування штрафу та пені відповідач вважає неправомірним, оскільки такі штрафні санкції не були узгоджені сторонами в договорі №01-06-1 п/р від 01.06.2005р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
01.06.2005р. між сторонами був підписаний договір №01-06-1 п/р на переробку рядового вугілля (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей та додаткових угод), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу рядове вугілля, переробити рядове вугілля та відвантажити отримані продукти збагачення за рахунок та на ризик відповідача за реквізитами, вказаними відповідачем, а відповідач зобов'язався оплатити вартість робіт з переробки рядового вугілля.
Згідно з умовами вказаного договору позивачем за період з грудня 2008р. по червень 2009р. було надано відповідачу послуги по переробці рядового вугілля та відвантаження продуктів збагачення на суму 4993304,14 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.
Факт надання позивачем вказаних послуг підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт за грудень 2008р.-червень 2009р., з боку відповідача не заперечується.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.4.1 договору №01-06-1 п/р від 01.06.2005р. відповідач оплачує позивачу вартість збагачення рядового вугілля за договірною ціною згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.4.2 договору №01-06-1 п/р від 01.06.2005р. відповідач здійснює розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача шляхом попередньої оплати декадної норми переробки.
У випадку отримання рядового вугілля для переробки без попередньої оплати за приписом п.4.3 договору №01-06-1 п/р від 01.06.2005р. відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки шляхом оплати місячної норми переробки вугілля до закінчення місяця переробки, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.
За висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 4993304,14 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.09.2009р. №17/76 визнав позовні вимоги частково в сумі основного боргу у розмірі 4993304,14 грн.
Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.
За таких обставин, враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в частині вимог про стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов в цій частині вимог доведений позивачем та фактичними обставинами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 4993304,14 грн. підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з січня по липень 2009р. нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 75891,46 грн. та три проценти річних в сумі 66147,28 грн. за період з 06.01.2009р. по 21.09.2009р.
За висновками суду, розрахунок суми інфляції та трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
При цьому, посилання відповідача на необхідність обмеження нарахування інфляції та трьох процентів річних шестимісячним терміном суд до уваги не приймає.
Зокрема, згідно із ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, нормою закону передбачено можливість нарахування інфляції та трьох процентів річих за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Одночасно, за вимогами вказаної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Таким чином, за своєю правовою природою інфляція та три проценти річних є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими коштами, які стягуються незалежно від вини боржника.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляції в сумі 75891,46 грн. та трьох процентів річних в сумі 66147,28 грн. підлягають задоволенню.
Як встановлено судом, в п.5.2 договору №01-06-1 п/р від 01.06.2005р. сторонами було узгоджено, що за порушення виконання зобов'язань за вказаним договором, винна сторона сплачує штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується неустойка, за кожен день прострочки від вартості несплачених або невиконаних робіт.
На підставі вказаного пункту договору позивачем за період з 06.01.2009р. по 29.09.2009р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 501968,59 грн.
Крім цього, відповідно до п.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивачем згідно п.2 ст.231 Господарського кодексу України також заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 343264,90 грн.
Виходячи зі змісту п.2 ст.231 Господарського кодексу України, встановлений вказаним пунктом розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором.
За висновками суду, в п.5.2 договору №01-06-1 п/р від 01.06.2005р. сторонами було узгоджено, що за порушення виконання зобов'язань за вказаним договором, винна сторона сплачує штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується неустойка, за кожен день прострочки від вартості несплачених або невиконаних робіт.
Тобто, визначений п.2 ст.231 Господарського кодексу України розмір пені в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид та розмір пені передбачений п.5.2 договору.
Одночасно, сторонами в договорі №01-06-1 п/р від 01.06.2005р. не було передбачено стягнення штрафу за порушення строків виконання зобов'язання понад 30 днів.
За таких обставин, як встановлено судом, нарахування позивачем штрафу згідно п.2 ст.231 Господарського кодексу України та пені згідно п.5.2 договору №01-06-1 п/р від 01.06.2005р. є правомірним.
На підставі викладеного, враховуючи, що розрахунок суми пені та штрафу є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 501968,59 грн. та штрафу в сумі 343264,92 грн. підлягають задоволенню.
Клопотання Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, викладене у відзиві на позовну заяву, щодо зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки судом залишено без задоволення.
За змістом ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За висновками суду, відповідачем при заявлені свого клопотання не доведено наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки (зокрема, лише міститься посилання на недостатнє фінансування вугільної галузі та важке фінансове становище підприємства). При цьому, відповідачем не визначено та не обгрунтовано певної суми, до якої судом має бути здійснене таке зменшення. В свою чергу, судом прийнято до уваги досить значний розмір основного боргу відповідача перед позивачем та тривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем. Крім цього, відповідач, внаслідок підписання договору №01-06-1 п/р від 01.06.2005р. за власним волевиявленням погодився саме з таким розміром штрафних санкцій, який передбачений договором.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк основний борг в сумі 4993304 грн. 14 коп., інфляцію в сумі 75891 грн. 46 коп., три проценти річних в сумі 66147 грн. 28 коп., пеню в сумі 501968 грн. 59 коп. та штраф в сумі 343264 грн. 92 коп., всього заборгованість в сумі 5980576 грн. 39 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 13.10.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 13.10.2009р.
Суддя