01 жовтня 2009 р.
№ 6/188
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Шевчук С.Р. (доповідач)
суддів
Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р.
у справі
№ 6/188
за позовом
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"
до
про
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
стягнення 7 167 033,76 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Рябошапка Д.С. дов. №051/6347 від 09.12.2008р.
від відповідача:
Мацегорін А.О. дов. №197/10 від 26.12.2008р.
У березні 2008 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення боргу та штрафних санкцій за договором про надання послуг по транспортуванню природного газу в сумі 32 764592,78 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2009р. у справі №6/188 позовні вимоги задоволено частково: з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 5371694,19 грн. індексу інфляції, 796 211,78 грн. трьох процентів річних, 294 888 грн. пені, 25 442,48 грн. держаного мита та 117,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року вказане рішення суду залишено без змін.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не погодилась з прийнятою постановою, звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, мотивуючи її порушенням норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового рішення та просить скасувати судові акти, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
21 вересня 2009 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" надіслало відзив на касаційну скаргу, яким не погодилось з касаційною скаргою та вважає, що нормативні акти, на які посилається скаржник регулюють питання оплати природного газу, а не строки погашення заборгованості та просить залишити судові акти без змін.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 30.09.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.
Перевіривши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01.02.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році № 06/07-201, згідно умов якого відповідач (замовник за договором) зобов'язується передати в 2007 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі позивача (виконавець за договором), природний газ, а позивач зобов'язується здійснювати його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб'єктів, надалі споживачів. Відповідач зобов'язався оплатити надані послуги.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.
Згідно ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Господарськими судами правомірно встановлено, що укладений між сторонами договір № 06/07-201 від 01.02.2007 р. за своєю правовою природою є договором перевезення.
Відповідно до п. 2.1 договору позивач здійснив в 2007 році транспортування газу відповідачу в обсязі до 559 100,00 тис.куб.м.
Згідно з п. 4.1 договору тариф на транспортування 1 000 куб.м. газу по газотранспортній системі позивача становить 49,20 грн., крім того ПДВ - 9,84 грн., а всього 59, 04 грн.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що вартість наданих позивачем відповідачу послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі актів приймання-передачі послуг по транспортуванню газу та тарифів на транспортування газу, зазначених в п. 4.1 даного Договору.
Оплата послуг позивача по транспортуванню газу здійснюється відповідачем на підставі акту виконання послуг з транспортування до 30 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.2 Договору).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач на виконання умов договору протягом січня - грудня 2007 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в обсязі 451 534, 36 тис.куб.м., вартість яких становить 27 988 272, 66 грн., що підтверджується актами виконаних послуг із транспортування природного газу за 2007 рік, які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином завірені копії актів долучені до матеріалів справи).
Відповідач в порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства за надані послуги повністю не розрахувався.
Відповідно до п.10.1. укладеного договору сторони визначили строк його дії з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, станом на січень 2008 року відповідач перерахував позивачу суму 1 438 944,77 грн., залишивши за собою заборгованість в сумі 21 762 923,24 грн.
Втім, в подальшому відповідачем було сплачено у жовтні 2008 року 7 000 000 грн., у листопаді 2008 року -7 174 900,61 грн. та у грудні 2008 року -7588022,63 грн., а разом -21 762 923,24 грн.
Тому, оскільки сума основного боргу була сплачена у повному обсязі, але з порушенням встановленого строку, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 7 167 033,76 грн., які складаються з втрат від інфляції у розмірі 5371694,19 грн., пені у розмірі 982 959,99 грн. та три проценти річних в розмірі 812 379,58 грн.
Судами встановлено, що розмір 3% річних становить - 796 211, 78 грн., інфляційних -5401480, 39 грн., а пені -294 888 грн.
За час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
На підставі пункту 6.2. договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в пункту 5.2 Договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення платежу з суми простроченого платежу в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зважаючи на фінансово-економічну кризу в Україні та на погашення основного боргу суди скористались правом зменшити розмір штрафу.
За рішеннями судів обґрунтовано присуджено до стягнення індексу інфляції в сумі, визначеній позивачем, оскільки суд не вправі збільшувати суму позовних вимог - 5371694,19 грн., 796211,78 грн. трьох процентів річних, 294 888 грн. пені (30 відсотків від розрахованої позивачем суми пені) в іншій частині в задоволенні позовних вимог правомірно відмовлено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
При цьому, судом правомірно не взято до уваги посилання на алгоритм, затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 “Про затвердження алгоритму коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", постанова Кабінету міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 року № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", Порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільний та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовими та газотранспортними підприємствами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України", затверджений наказом Національної акціонерної компанії Нафтогаз України № 80 від 19.11.1998 року, оскільки вони визначають лише послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств. Вищезазначені нормативні акти не встановлюють взаємовідносини відповідача з контрагентами щодо оплати наданих ними послуг, не регулюють питання підстав та строків оплати підприємствами НАК "Нафтогаз України" послуг, наданих контрагентами за договорами, а також не впливають на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу та не припиняють зобов'язань боржника щодо сплати боргу.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. у справі №6/188 залишити без змін.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.
С у д д я Демидова А.М.