11.09.2015 р. Справа № 914/3225/15
Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи
за позовом:
Виконувача обов'язків прокурора м. Львова, м. Львів
до відповідача-1:
Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-2:
Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Геліос», м. Теребовля, Тернопільська обл.
про:
визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №2710 від 23.09.2013р., №3747 від 31.07.2014р., визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2014р., зобов'язання звільнити земельну ділянку
07.09.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява виконувача обов'язків прокурора м. Львова до Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Геліос» про визнання протиправним та скасування п. 7.4. рішення Стрийської міської ради №321 від 25.09.2008р., п. 2.1. рішення Стрийської міської ради №287 від 18.12.2012р.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».
Частиною 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (надалі - Закон) передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У поданій позовній заяві прокурор зазначає, що чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про скасування рішення органу місцевого самоврядування, а відтак відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції. Підставою подання цього позову на думку прокурора, є невідповідність оскаржуваних ухвал та укладеного договору оренди землі чинному законодавству, у зв'язку з чим є необхідність захисту інтересів держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших дій), програм, спрямованих у даному випадку на охорону землі, як національного багатства.
При цьому, в позовній заяві прокурором жодним чином не обґрунтовано чим саме прийняття Львівською міською радою оскаржуваних ухвал та факт укладення між відповідачами договору оренди землі порушують інтереси держави в даному випадку. Суд вважає, що посилання прокурора на саму лише невідповідність прийнятих ухвал та укладеного договору чинному законодавству, без письмового доведення порушення інтересів держави не є належним обґрунтуванням факту порушення інтересів держави, а свідчить про можливе порушення інтересів територіальної громади м. Львова.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму ВГС України від 23.03.2012р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК.
Крім цього, частиною 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Господарський суд інформує прокурора про те, що в силу приписів «Правил надання послуг поштового зв'язку», затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270 доказом надіслання копії позовної заяви та долучених до неї документів є оригінал поштової квитанції (фіскального чеку) та опису вкладення у цінний лист.
Проте, всупереч наведеному, прокурором не додано до позовної заяви оригіналів квитанцій про направлення відповідачам цінних листів, а відтак не надано належних доказів направлення позовної заяви і доданих до неї документів відповідачам.
Крім цього, в силу положень п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 на примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. Проте, долучені до позовної заяви описи не містять номеру поштового відправлення, яке як свідчить практика повинне відповідати номеру поштової квитанції (фіскального чеку).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Також суд звертає увагу прокурора на те, що в силу приписів ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належних чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Долучені до позовної заяви копії документів не скріплені печаткою прокуратури м. Львова, не підписані уповноваженою особою із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, а тому, такі документи не можуть вважатися допустимими доказами у справі та не можуть братися господарським судом до уваги.
Враховуючи наведене, керуючись п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути без розгляду в.о. прокурору м. Львова позовну заяву і додані до неї документи, всього на 30 аркушах, в т.ч. поштовий конверт.
Згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Крупник Р.В.